Краще сидіти вдома...

— Зрозуміло, — похмуро пробурчала Світлана й додала напівголосно: — Конспіратор… рожевий.

Тайфун вийшов першим і відразу наткнувся на згорблену стареньку в біленькій хусточці й чоловічому піджаку, накинутому поверх старої вовняної сукні. На ногах стара дама мала дивовижних розмірів черевики з білими шнурками, кокетливо зав’язаними бантиком. Бабуся моторно відскочила від чужих дверей і стала тикати ключем у свою замкову шпарину.

— Здрастуйте, — чемно привіталася Світлана, виходячи слідом за Тайфуном і прикриваючи двері. Кіт прослизнув повз хазяйські ноги й, задерши хвіст, задріботів до сходів.

— Свєта, — пожираючи очами Тайфуна, сказала Степанівна, — знову ваш кіт біля мого порога купи кладе!

Світлані не хотілося сперечатися, хоча Васько ніколи не дозволяв собі подібного, вона кивнула й пообіцяла чемно його покарати. Неприємна зустріч не зіпсувала їй настрій. Тайфун повернувся! З таким же успіхом у гості могли заглянути Вінні-Пух або Пеппі Довгапанчоха. Те, що здається звичним у дитинстві, з часом стає зовсім неймовірним. Ще ніхто не зустрічав на вулиці Буратіно, який біжить із ключиком у руках.

Світлана щасливо посміхнулася, викликала цим особливу підозру Степанівни і мало не підстрибцем рушила слідом за птеродом по сходах. Очікувалась розвага, пригоди з чарами, погонями й гарним кінцем. У казках завжди гарний кінець, тому що це казки, бо їхній герой завжди невразливий, непереможний, чарівний, нарешті, просто красень. Світлана недарма обрала для Тайфуна вигляд кіногероя: у гри є свої правила. Сама вона, щоправда, до принцеси не дотягла, але хто про це довідається? У сні зійде й так, а в тім, що це сон, Світлана не сумнівалася. Ну не прибіжить до вас за першим покликом шляхетний Артемон, щоб захищати від Карабаса, ну не буває такого в житті! І дівчаток Мальвін не буває, і не можна перечитувати улюблені колись казки, тому що раптом з’ясовується, що плаття прекрасної принцеси вирізане з паперу, а в Івана-Царевича меч дерев’яний.

На першому поверсі Тайфун не затримуючись направився просто до виходу, а Світлана раптом зупинилася, наткнувшись на свого кота в бойовій стійці, який сичав убік підвалу. Замкнені зазвичай металеві двері зараз були відчинені, але запилена лампочка світила настільки тьмяно, що виривала з темряви тільки одну стіну.

— Що сталося, Васько?

— Дівчинко, допоможи! — раптом пролунав з підвалу деренчливий старечий голос. — Оступилася я!

Тайфун обернувся саме в той момент, коли Світлана підійшла до дверей і простягнула свою руку назустріч сухенькій зморшкуватій ручці з розчепіреними пальцями. Рука лягла на її зап’ястя й раптом зімкнулася залізним кільцем, затягуючи Світлану через поріг. Дівчинка несамовито скрикнула, розгледівши, як тягнеться уздовж стіни страшна, неймовірно довга біла рука й зникає в глибині підвалу. Наступної миті сильний ривок зірвав її з порога й кинув на кам’яну підлогу. Всього кілька сходів першого прольоту, потім площадка, потім сходи повертали й круто йшли вниз.