Гаррі Поттер і в`язень Азкабану
- Автор: Роулинг Джоан Кэтлинг
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-36-9
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і в`язень Азкабану». Краткое содержание книги:
Врешті-решт, коли з тарелів пощезали останні шматочки гарбузового пирога, Дамблдор оголосив, що настав час лягати спати.
— Вітаємо, Геґріде! — пискнула Герміона, коли вони опинилися біля вчительського столу.
— То всьо завдяки вам, — розчулився Геґрід, витираючи серветкою своє сяюче обличчя. — Я й досі не вірю... Йой, що то за файна людина, той Дамблдор!.. Прийшов просто до моєї хижі... відразу, як професор Кетлберн сказав, що вже не може... А я завжди про це мріяв...
Розхвилювавшись, він затулив обличчя серветкою, а професорка Макґонеґел жестами звеліла їм відійти.
Гаррі, Рон і Герміона разом з рештою ґрифіндорців піднялися мармуровими сходами, а тоді втомлено почимчикували численними коридорами до потаємного входу в ґрифіндорську вежу. Великий портрет Гладкої Пані в рожевій сукні запитав у них:
— Пароль?
— Проходьте, проходьте! — гукнув ззаду Персі. — Новий пароль — "Фортуна Мажор"!
— Ой, ні! — забідкався Невіл Лонґботом. Він завжди забував паролі.
Переступивши крізь отвір за портретом, дівчата й хлопці порозходилися в різні боки. Гаррі підіймався гвинтовими сходами з однією думкою: яке щастя, що він знову тут! Ще мить, і вони увійшли в таку знайому округлу спальню з п'ятьма ліжками зі стовпчиком на кожному куті. Гаррі роззирнувся: нарешті він удома.
— РОЗДІЛ ШОСТИЙ —
Пазурі та чаїнки
Коли наступного ранку Гаррі, Рон і Герміона прийшли снідати до Великої зали, вони одразу побачили там Драко Мелфоя, котрий розважав великий гурт слизеринців якоюсь дуже кумедною історією. Помітивши Гаррі, Мелфой почав глузливо вдавати, що непритомніє, а всі довкола зареготали.
— Не звертай уваги, — шепнула Герміона, що йшла поруч з Гаррі. — Просто не звертай — і все. Він того не вартий...
— Гей, Поттер! — заверещала слизеринка Пенсі Паркінсон з мопсоподібним обличчям. — Поттер! Сюди йдуть дементори! У-у-у-у-у-у-у!
Гаррі сів за ґрифіндорський стіл поруч із Джорджем Візлі.
— Ось розклад уроків для третього класу, — передав йому список Джордж. — Гаррі, що з тобою?
— Цей Мелфой... — зітхнув Рон, теж сідаючи біля Джорджа і люто зиркаючи на слизеринський стіл.
Джордж глянув на Мелфоя — той знову вдавано зомлівав з жаху.
— От кабанюра! — скривився Джордж. — Учора в поїзді, коли прийшли дементори, він не був таким сміливим. Чкурнув до нашого купе, правда, Фред?
— Ледь у штани не наклав, — зневажливо глянув на Мелфоя Фред.
— Я, по правді, теж не дуже зрадів, — зізнався Джордж. — Вони жахнющі, ті дементори...
— Ти весь мовби холонеш! — додав Фред.
— Але ж ніхто з вас не зомлів, — тихенько мовив Гаррі.
— Викинь це з голови, — підбадьорливо сказав Джордж. — Татові якось довелося побувати в Азкабані, пам'ятаєш, Фред? Він каже, що гіршого місця ніколи не бачив. Вернувся виснажений, його аж трясло... Дементори висмоктують з людини всю радість. Більшість в'язнів там божеволіють.
— Нічого, побачимо, як порадіє Мелфой після першого матчу, — сказав Фред. — Це ж перший квідич сезону — Ґрифіндор проти Слизерина. Не забули?
Торік Гаррі і Мелфой уже раз стикалися на квідичному полі, і Мелфой мав не найкращий вигляд. Гаррі трохи повеселів і наліг на сосиски зі смаженими помідорами.
Герміона вивчала розклад своїх уроків.
— О, чудово! Кілька нових предметів починаються вже сьогодні, — зраділа вона.
— Герміоно, по-моєму, в твоєму розкладі щось наплутали, — спохмурнів Рон, зазираючи їй через плече. — Глянь, у тебе щодня з десяток предметів. Тобі просто не вистачить часу.
— Нічого, впораюсь. Ми з професоркою Макґонеґел все владнали.
— Але ж послухай, — засміявся Рон, — бачиш сьогоднішній розклад? Дев'ята ранку — віщування. А ось нижче: дев'ята ранку — маґлознавство. А... — Рон нахилився до розкладу, не вірячи очам, — дивися, ще нижче: числомагія — дев'ята ранку. Звичайно, ти серед нас найздібніша, але ж не настільки, щоб бути водночас на трьох уроках!
— Не мели дурниць, — промовила Герміона. — Звісно, водночас на трьох уроках я не буду.
— Але ж...
— Подай мені джем, — попросила Герміона.
— Але...
— Ой, Роне, чого тебе так турбує мій розклад? — огризнулася вона. — Він насичений, але ж я кажу: ми з професоркою Макґонеґел все владнали.
Тієї миті до Великої зали зайшов Геґрід. На ньому був довгий плащ з кротячого хутра, а його величезна рука неуважно погойдувала мертвого тхорика.