Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
— І міщаном львовським і віденським, церковному братству, і теж берестейським міщаном дали-сьте ся знати. Відаєт то їх хребет і мішок. І попа їх Павла в Берестю єсте в темниці смородливой мордували, а іншим побожним священиком голови і бороди єсте пообголевали. І самого отця Никифора, которий вас судив, того великого протосинкгела, в заточення одпровадивши, уморили, которий писаннями і книжками своїми вас обволав. І Стефана Зизанєго 70, дида-скала школьного і казнодію, которий на вас волав і книжки свої явне друкував, обезчестили-сьте і на його здоров’я так єсте важили, аж, през комин витиснувшися, утік з Вільни.
— Дивно єст всім, для чого Іпатій-єпископ, пишучи, кри-єт своє ім’я у своїх книжках, повних всякої прелесті, і под покриття [м] світить, а чому на свіщниці не стоїть, аби всі виділи світлость його. Інших у воді утепляєте, повинні будучи самі, ув’язавши собі камень до шиї, утопитися, яко і Христос казав. І видали єсте остатнюю книжку свою против книжки ніякого Філалета 71, грозячи йому києм. І пишет Потій в тих же остатніх книжках своїх нинішніх о новом календару, которий єсте, в Римі по-руську видруковавши, принесли з Риму, хвалячи той богопротивний календар, як єст добрий і вельми потребний, і ніякого Лятоса 72, которий против нового календаря мінуції видаєт, одповідаєте і до Риму на науку йому радите їхати, аби ся тут [з] клопоту рихлі [й] сього світа визволив.
— Такова єст єдность вашого флоренського собору роз-бойничеського, на котром не єдин живота свойого благо-словенієм папізьким доконав, а іншим з ласки своєї [папеж] маєтності і віку продовжив і честьми великими обдарував: і Віссаріона 73, нікейського митрополита, кардинальством почтив, і Сидора, митрополита київського, вельми похвалив, і вас почтити обіцяв. А Марко74, ефеський митрополит, премудрій ший диспутач, з того собора тісними ся стежками витиснув. І руських немало попов тими ж стежками на свой гостинець приблудилося, хотячи; аби папезькая рука благословенством не досягнула їх, як о том Клірик Острозький 75 у книжках своїх ширей написав. І показуєте потвер;
жіііпя папезького правила вашого, як єсте упросилися держати віру гречеського православія до його ласки, доколя ся йому в чом противного що од вас у вірі грецькой не покажет. А що ж не єст противного в церкві йому од мала аж і до велика? Ні в чом ся папеж з вірою соборнія, то єст, кафолическія, церкви не згажаєт. Як он, будучи одщепенцьом, маєт утвер-жати православную віру, в которой сам жити не ізволяєт? Каяфа 6 — законосторожець, а Христа в законі крижуєт. Турчин — гроба Христова сторожець, а віри Христової не прійму-єт: як пес сукно стережет, а сам в нем не ходить. Пса всякого незноснійший єст той, которий преступаєт божественнія заповіді, хотяй би тисячми корун [и] на голові носив. І хто ся заста [но]вляєт за божий закон, над всякого царя зацнійший єст, хотяй би хто і посліднійший був. Бо мовить святий Злато-устий: «Докол-Ь храмлете на об-k бедра ваша? Если ж хри-стіанство — добро, яко ж єст, пребивайте ж в онем, а если не добро, ид^Ьте ж вон».
— Чому затрудняєте церков? «Епископ, или правильная закони храни, или от м"Ьста отступи»,— мовить святий Златоустий. Очі сліпії і члонки гнилії — здоровим завада.
— Бував папеж архієреєм первим в порядку церковном межи патріархами, держачи свой преділ западнія сторони, як на небесєх межи ангелами Сатана оддільную часть держав. Которий, не заховавши стану свойого, із своїми послушники од порядку одлучився і на всходнюю світлую церков райськую воює'т, всіх до свойого послушенства ведучи, споминаючи собі первую зверхность, которую з другими посполу чиноначальники в порядку церковном мівав. Од которого сам гордостю своєю одщепився і всіх одщепеицями називаєт і винуватими чинить, кождого, хто би його не слухав, яко би Каяфа. Як ангели всі Сатані-противнику і апостоли Каяфі не остали винні, у своїм порядку богу служачи, так і патріарсі і всі, в порядку церковном пребиваючи, невинні папежові зостали, поневаж і Сатана не всіма чинами ангельськими рядив, только свой чин одділений держав так, як теж іншії чиноначальниці, архангели, ангели, престоли і господства, [начала, власті], сили і херувими і шестокрильная серафими свой чин держали
— Положив тиж бог преділи язиком по числу ангел божіїх. Не опустіло небо без Сатани, ані церков опустіла без Каяфи і без папежа. Суть архієрейства, начала, престоли, господствія і сили, і вся совершенная, ангельському чину подобная, служба од архієрейов всегда богу в церкві, опроч папежа-, приносяться. Только папеж-архієрей у своїм чину і у .своїй службі зо всіми противним и офірами його од єдності церковної, як противник, єст отвержен.