Артур і помста жахливого У

— Ну ж бо кажи! Не соромся! Ти прийшов до мене викрасти моїх дружин? Тобі замало принцеси? — жартівливо спитав Макс, але Артур ще занадто недосвідчений, щоб відгукуватися на такі жарти.

— Та ні, — узявся пояснювати він. — Я впав сюди випадково! Воїн з племені бонго-матасалаїв шукав м'якшої землі і…

— І він знайшов найм'якіше місце на всьому П'ятому континенті! — не дослухавши хлопчика, Макс відповів за нього і гучно промовив: — Мої лялечки! Познайомтеся з Артуром, принцем Першого континенту!

Титул вражає, і дівчата, перекрикуючи одна одну, милими голосочками вітаються з Артуром. Видно, вони ще й заразом влаштували конкурс, хто скаже солодше слово і краще закліпає повіками.

— Артуре, знайомся! Це Ліла, Лула, Лейла, Лола, Люла, Лела і Лала! — пишаючись собою, назвав дівчат Макс.

— А! Ля! О-ля-ля! — видихнув Артур: інших слів у нього не знайшлося.

Макс зареготав, а семеро дівчат захихотіли писклявими голосочками, ніби зграйка мишок.

— Розслабся, мій хлопчику! — недбало промовив Макс, клацнувши пальцями.

І зразу ж до Артура підлетіла Лейла, щоб витерти його спітніле личко м'якою хустинкою. Тим часом Лола і Лула почали знімати його черевички. Ззаду підійшли Люла і Ліла — вони ніжними рухами стали масажувати його плечі. Лала ж сіла напроти й усміхнулася. Її усмішка може заворожити будь-кого, бо схожа на місяць, який сяє на небі теплої літньої ночі. Усмішка Лали — це як ще один тиждень канікул… До того ж у неї дивовижні мигдалеві очі. такі глибокі, що в них можна потонути. Але зараз на це у Артура нема часу… Він стрепенувся, хитнув головою, ніби струшуючи із себе чари. І знову почав плутано вибачатися. Не слухаючи перепрошень, Лала несподівано штовхнула його, і Артур, упавши на перинку, буквально пірнув у ніжний гусячий пух.

— Вогняного Джеку — усім! — вигукнув Макс, усміхаючись так, ніби йому запропонували рекламувати зубну пасту. Але його усмішка не обіцяє тижня канікул — радше рік тюремного ув'язнення. Цокнувшись склянками, чувачки за один дух випивають, мовби їм подали молочний коктейль. Позираючи на піну, що виповзала із склянки, на димок, який піднімався над піною, Артур намагався тримати склянку якомога далі від себе — він не встиг звикнутися із національним напоєм мініпутів і добре пригадує наслідки уживання цієї палючої рідини. Затиснутий між сімома красунями, що лягли на м'якусінькому ліжку, яке розслабляє не згірш найпримітивнішого серіалу, Артур подумав, скільки його приятелів утішилися б такому відпочинкові.

Але його голова — зовсім в іншому місці. Вона лежить на плечі принцеси Селенії, яку потрібно рятувати… Артур зіскакує з ліжка і віддає свою склянку Лелі, водночас уникаючи чарівної усмішки Лали. Красуня-кльовочувачка й справді закохалася в нашого героя! Слід визнати: кілька веснянок у поєднанні з титулом принца — і твоя привабливіть стає неймовірною! Одначе Артур — ще дитина. До того ж у нього є важлива мета, а це означає, що він упертіший за мула і не зійде зі шляху за першою-ліпшою морквиною на ниточці.