Темрява на світанку
- Автор: Гендс Джон
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Переводчик: Андрій Євса
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Темрява на світанку». Краткое содержание книги:
© 1993 by John Hands.
© Андрій Євса, 2000, переклад.
Це був київський еквівалент помешкань фешенебельного лондонського району Мейфер.
– Як тобі пощастило одержати таку квартиру? – запитав Степаняк, повернувшись до спальні.
Кристіна глянула на його відображення у великому дзеркалі туалетного столика.
– Господар займав високу посаду в колишньому Центральному комітеті Комуністичної партії України. Офіційно я плачу йому дві тисячі купонів на місяць. Неофіційно «Кореспондент» перераховує щомісяця певну суму з мого гонорару на його лондонський стерлінговий рахунок.
Обернувшись до Степаняка, Кристіна запитала:
– Ти не гадаєш, що на роковини Референдуму слід бути в традиційній блузці? Мені подарувала її бабуся.
Годинник біля ліжка вже показував восьму.
– Вирішуй сама.
Діставши з горіхової шафи білу полотняну блузку, майстерно вишиту червоно-зелено-жовто-блакитним візерунком, вона розв’язала халат, під яким були чорні півчашечки бюстгальтера та трусики бікіні.
– Мені личить? – приклала вона блузку собі до шиї.
– Звичайно.
– Мабуть, заміню ліфчик. Чорний просвічуватиме крізь цей матеріал.
Кристіна зняла халат, потім, мабуть, найбільш звабним, на її погляд, способом, і ліфчик. Степаняк дивився на годинник.
Вона обрала білий, оздоблений мереживом, ліфчик, натягла нарешті блузку й подивилася на себе в дзеркало.
– Червона вишивка дисгармонує з губною помадою. Треба замінити або блузку, або помаду.
– Помаду, – Степаняк вирішив, що так буде швидше, – й помилився. О пів на дев’яту він сказав:
– Я сподівався почути виступ Романа Бондаря...
Вона припинила розчісувати волосся.
– Незалежність і демократичний уряд дадуть змогу Україні з її населенням, сільським господарством і природними багатствами, територією і стратегічним положенням стати однією з провідних держав Європи. Цей потенціал буде реалізований важкою працею в полі й на заводі, терпимістю на вулиці й у законодавчій палаті. Результатом буде членство в Європейській співдружності. – Дивлячись на Степаняка, Кристіна докинула: – Ось ти й почув його виступ. У тридцятихвилинній версії нічого нового не буде.
– Чому ж головну відповідь доручили проголосити Бондарю? Чому з нею не виступає Президент чи Прем’єр-міністр?
– Знаєш, вони не дурні. В День Незалежносте важливо показати об’єднану країну. Бондар – єдиний західний українець, якому довіряє уряд, і він же – єдина фігура, якій вірять західні українці. Ось чому уряд сприяв, щоб його обрали головою парламентської комісії у справах зовнішніх зносин. Те, що саме він виступить з доповіддю, може справити враження на іноземні делегації, а більшість посольств будуть там сьогодні представлені.
– Цікаво, – сказав Степаняк. – Але ти не вважаєш, що ми могли б побачити цю подію безпосередньо?
Було майже пів на десяту, коли їхнє таксі зупинилося біля готелю «Київ», висотного будинку із скла й бетону через дорогу від Парламенту. Степаняк здав до гардеробу їхній верхній одяг, але все ж мусив чекати п’ять хвилин, поки Кристіна ще раз підфарбує губи й поправить зачіску перед дзеркалом біля східців, що вели до залу на другому поверсі.
Звідти долинали звуки акордеона, скрипки, барабану та ксилофона. Офіційна частина, схоже, закінчилася. Степаняк відчинив двері й побачив Марію Бондар. Вона була в національній сорочці, довгій і рясній червоній спідниці й червоних чобітках. Танцювала з Ярославом Мельником. Її ноги ледве торкалися землі, волосся оповивало голову, очі сяяли, вуста були розтулені в широкій усмішці. Степаняка обпекли ревнощі.
– Що тебе зацікавило? – спитала Кристіна Лесин.
– Музичні інструменти, – відказав він.
– Традиційні. Відновлювати національну культуру вони не здатні, – саркастично мовила Кристіна.
Вивчаючи закуски на столах, що стояли біля обшитої дерев’яними панелями стіни, вона так, щоб бути почутою, додала:
– Не відповідає стандартам ресторану «Лєстніца».
Коли Кристіна говорила українською мовою, тон її голосу був вищий: неважко було уявити, як вона сипле на базарі прокльонами. Нагледівши нарешті копчену лососину, млинці зі сметаною та мариновані гриби, вона завважила:
– Можна було б поставити й кращого вина.
Степаняк наповнив свою тарілку й налив повен келих охолодженої горілки.
Зал був прикрашений синьо-жовтими прапорами, тризубами, синьо-жовтими ж повітряними кулями та гаслами. Кристіна Лесин обрала стіл, звідки було добре видно гостей у центрі залу.