Замах на Селену (Збірка)
- Автор: Бугай Олександр
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: Тернопіль
- ISBN: 5-7707-4493-6
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Замах на Селену (Збірка)». Краткое содержание книги:
Кожна нова гіпотеза сама собою хоч і цікава, але не може залишити глибокий слід у пам’яті читача, якщо її не вдягнуто у цікаву літературну форму.
Автор намагається вирішувати проблеми у фантастичних зіткненнях героїв твору. Для цього придумує несподівані ситуації, цікаві повороти, оригінальні розв’язки. Але це лише фон. Основне завдання, яке ставить перед собою автор, — це, використовуючи багатющу наукову інформацію, підносити її читачеві в дохідливому, зрозумілому вигляді. Таким чином, оповідання стають пізнавальними.
Можна додати, що герої в оповіданнях — це наші прості люди, дія відбувається також не деінде, а на нашій землі з її красотами і негараздами. Автор нерідко піднімає питання моралі і милосердя, намагається вказати на наші упущення, промахи, але основна лінія творів — це краса людська, її досконалість, доброта і душевність, які в кінцевому результаті перемагають будь-яке зло.
А що скажуть технарі приморських країн, які натхненно запрягають морські припливи генераторами струму?
А мешканці пологих океанських берегів, на які припливи, керовані Місяцем, приносять дари морських глибин?
А хлібороби з місячним календарем землеробства! А породілі з дев’ятимісячним очікуванням радості!
Лука упевнений, що вся ота когорта активних однодумців, а він їх зробить однодумцями, не допустить до зруйнування нічного небесного добротворця.
Опріч загальнолюдських цінностей, Місяць для Луки ще є і святим місцем пам’яті, яку треба берегти.
Там, під кам’яною брилою, лежить його кохана людина, яку він власними руками поховав декілька годин тому.
Він там залишив не лише мудрого і самовідданого товариша, а й жінку, яку кохав палкою юнацькою любов’ю.
То була жінка-науковець, пристрасний дослідник Селени і ревнивий її захисник… Експедиція на Місяць, що так трагічно закінчилася, була споряджена за вимогою переважної більшості учасників конференції.
Завдання було таке: остаточно Довести, чи має під собою грунт альтернатива молодого науковця. Для цього учасники експедиції мали безпосередньо на Місяці вивчити глибинні структури його будови і або підтвердити, або відкинути теоретичні розрахунки автора альтернативи.
Лука пригадує, як Юлія, а це було вона, його напарниця по дослідженню Селени, спостерігаючи за показниками лазерного аналізатора, поступово перетворювалася в сомнамбуліка.
Цифрові дані явно свідчили не на користь ідеї збереження Місяця. Вони чітко і послідовно підтверджували правоту розрахунків Віктора Лепехи.
Це відкривало пряму дорогу вбивцям небесного красеня.
І чим більше Юлія брала проб у найрізноманітніших місцях поверхні космічного бранця, тим гнітючіше ставало у неї на серці.
Останню вилазку вони з Юлією зробили у морі Спокою. Лука відчував, що Юлія іще не втратила надії. Але і ця остання проба, взята на східному схилі стрімкої гори, дала ті ж результати. І коли настав час повертатися до зорельота, Юлія раптом присіла на кострубатий осколок величезного метеорита, що стримів у місячному поросі. Вона задумливо вдивлялася у темне небо, засіяне немигаючими зорями, неначе шукала в них відповіді на пекуче: що робити далі? На запитання Луки Юлія не відповідала. Так пройшло з десять довгих хвилин. У цей час із-за обрію почала викочуватися величезна темно-синя опука Землі. Раптом Юлія рвучко підвелася і попрямувала на неї в протилежний бік зорельота. Вона зовсім не реагувала на умовляння Луки повернутися.
Жінка віддалялася мовчки, плавно розводячи руки, і здавалася казковим птахом у космічному безмов’ї. Лука вирішир силою зупинити її і прискорив біг.
Але трапилося несподіване. Юлія ще швидше стала віддалятися від товариша. Лука побачив; відстань між ними збільшується. Юлія, немов на крилах, пливла у космічній порожнечі, віддаляючись все далі і далі, то зникала у темені скель, то виринала на їх вершинах.
Ні вимоги через радіофон зупинитися, ні благання хоча б почекати, на неї не діяли. Вона віддалялася із незбагненною упертістю, поступово перетворюючись у казковий силует, в дивовижне марево, що тануло у місячній пустелі.
А коли Лука, напруживши всі свої сили, все-таки її наздогнав, вона різко повернулася до нього і рішуче промовила:
— Коханий, — Лука вперше почув це давно очікуване слово, — я вирішила залишитися тут назавжди!
Лука обімлів, а Юлія продовжувала:
— Прошу і заклинаю — виконай мою останню волю: поховай мене ось на цій вершині. Я своєю смертю заявляю протест всім, хто наважується знищити мою рідну Селену. Якщо здоровий глузд на Землі не переможе, нехай спалять разом із нічним небесним красенем і мене. І тоді залишаться навіки осиротілими рідне небо і вкарбується у людській пам’яті безглуздий вчинок бездушних технократів. Я жертвую собою в ім’я сталості і недоторканості світу…
Після цих гірких і рішучих слів Юлія розгерметизувала шолом і, розпростерши руки, плавно опустилася на вершину скелі.
Лука підхопив конаюче тіло і притиснув його до власних грудей…
Місяць у небі був повним. Каїн тримає Авеля на вилах і споглядає, як у предсмертних конвульсіях вмирає брат… В душі Луки порожньо. Тяжкий жаль гризе її і не дає ні на хвилину заспокоїтися. А у пам’яті знову постає зала, де відбувалася конференція.
— Шановні колеги, гості! — продовжував Лепеха із середини зали, яка повернулася до нього тисячею облич. — Прискорення моменту зворотного руху галактики, а разом із цим і підвищення температури космічного середовища повністю залежить від нас із вами. Я погоджуюся із висновками головуючого, який сказав, що людство впритул наблизилося до того часу, коли сидіти, склавши руки, було б злочином перед цивілізацією. Ми маємо повну уяву, що може статися із нами завтра, якщо не приступимо до кардинальних дій по шляху покращення енергетичного становища на Землі. А тому я пропоную мій альтернативний проект затвердити і включити його у виробничу програму. Випуск гравімегатонів необхідно уже завтра поставити на серійну основу…