Вибрані листи

Тут височить вежа з двома підвальними приміщеннями, стільки ж їх — у ній самій; окрім того, є тут їдальня, з якої видно морську далінь, широчінь узбережжя й пречудові вілли. Є ще й друга вежа, а в ній кімната, де бачиш і схід, і захід сонця; за нею комора й шпихлір, а під ним трікліній, де при розбурханому морі чутно лишень гул, але й він ледь сягає сюди, затихаючи; трікліній вікнами звернений на сад і на доріжку, що веде довкола нього.

Доріжка обсаджена з обох боків буксом або, якщо буксу немає, то розмарином: букс пишно розростається, коли він під захистом якоїсь крівлі, а просто неба, під вітром, та ще й коли навіть здалеку його припорошує морська вода, він усихає. До тієї доріжки з внутрішнього боку прилягає ніжний тінявий виноградник; земля тут м’яка, подається й під босою ногою. В саду багато шовковиці й смокви: для цих дерев ґрунт тут дуже сприятливий, для інших — не такий. Цим видом з їдальні, одаль від моря, можна насолоджуватися не менше, аніж видом на море із самого узбережжя. Позаду дві кімнати; під їхніми вікнами вхід до вілли й ще один щедрий на плоди, як у селі, розлогий сад.

Звідси, схожий на суспільну забудову, із вікнами з обох боків, тягнеться криптопортик; до моря вікон більше, до саду — менше: через два — по одному. При ясному, тихому дні, навіть коли звідкілясь і залетить вітерець, відчиненими залишаються ті з вікон, у які він і не дихне. Перед криптопортиком — квітник із запашними левкоями. Сонячне проміння, відбиваючись від криптопортика, стає ще палкішим; отож він водночас і тепло затримує, і захищає від аквілона: наскільки нагрітою є передня стіна, настільки прохолодно — навпроти. Подібною перепоною є він і для африка; так от і всі інші подуви, що налітають на його стіни, ті на цю, ті на іншу, — він підкошує і покінчує з ними. Тому-то приємно в ньому взимку, а ще більше влітку: тінь від нього до обіду лягає на квітник, після обіду — на прилеглі до нього частини саду й доріжки для прогулянок; у крок із днем, який і росте, й маліє, — то коротшає, то довшає обабіч криптопортика й супутниця сонячного дня — тінь. У самому ж криптопортику сонця найменше тоді, коли воно, вкрай розгарячене, нависає над самою його крівлею. А ще ж крізь відчинені вікна сюди влітають і вилітають легкі західні подуви, тож повітря тут ніколи не буває важким, застояним. За квітником, криптопортиком і садом є приміщення, які я особливо, по-справжньому люблю, бо сам же їх обладнав. Є тут солярій, одним боком звернений до квітника, другим — до моря, обома ж — до сонця; двері спальні провадять до криптопортика, з вікна — видно море.