Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця». Краткое содержание книги:
Річард теж розуміє, що не зможе цьому запобігти, тому відчуває свою провину. Він поодинці повинен нести гріх, в якому не зважився б зізнатися навіть єдиній людині, яку любив… І яку втратив.
Приєднуйтесь до Річарда і Келен в заключному романі про одну з найдивовижніших і незабутніх пригод, коли-небудь описаних. Вона почалася з першого правила, а закінчиться правилом правил, неписаним правилом, правилом, негласним з давніх часів.
З новим сходом сонця, світ зміниться назавжди…
Вона знала, що тепер він відчуває силу нашийника, пронизуючу кожну частинку його істоти.
— Що ти наробила? — Запитав він з деяким роздратуванням у голосі, охоплений раніше незнаною для нього пригніченістю. У такому жахливому стані вона його ніколи не бачила.
У Ніккі не було особливого бажання обговорювати що-небудь, тому вона просто привела в дію силу нашийника, щоб уникнути подальших умовиводів Джегана. Знаючи Імператора досить добре, Ніккі могла досить впевнено припустити, що Сестра Юлія зараз знаходиться десь нагорі — в Саду Життя — працюючи над проблемою з відкриттям правильної шкатулки Одена. І Ніккі аж ніяк не хотіла, що б Сестра дізналася про те, що тільки що сталося.
Джеган був в нетерпінні, щоб тільки дістатися до Ніккі. Ті кошмари, які наслав на нього Річард, вимотували. Але сновидіння про Ніккі перетворилися для нього на нав'язливу одержимість пристрастю до цієї жінки, свого роду манію, яка повільно, але вірно також стала для нього нестерпною. Джеган завжди бажав близькості з нею, але після тих сновидінь, які придумав для нього Річард, Джеган не міг думати, ні про що, крім того, щоб оволодіти Ніккі.
Джеган навіть захотів залишити Сестру Юлію і дозволити їй вільно займатися своєю роботою, лише б спуститися сюди вниз у підземелля, щоб знову оволодіти Ніккі.
Це був невеличкий подарунок, про який Річард говорив їй. Коли Натан замкнув її в темниці, він пояснив суть плану Річарда з його останнім прощальним подарунком для Ніккі, говорячи з нею під захистом щитів, так, що ніхто з шпигунів не міг їх почути. Річард знав, що у них немає шансу врятувати палац, що вони змушені, будуть капітулювати. Він знав, що всім їм судилося загинути. І єдиним, що Річард міг дати Ніккі, був Джеган.
Рада-Хань знаходився в темниці. Це був той самий нашийник, який Енн залишила там, коли Натан заарештував її на деякий час. Нашийник був тією найважливішою річчю, про яку Енн намагалася розповісти Ніккі, перед своєю смертю.
Натан знав, що Рада-Хань знаходиться в темниці, в захищеній магічними щитами кімнаті. Річард хотів, щоб Ніккі взяла його, тим самим отримавши останній шанс для звершення правосуддя над Джеганем Справедливим.
Річард не будував ілюзій, що таким чином він зможе зруйнувати силу Імперського Ордена. Сліпе вірування в правильність вчення Ордена існувало вже в серцях мільйонів людей. Від Джегана вже практично нічого не залежало. Все це загальне марево, поглинаюче всіх, могло вибухнути і без його участі, само по собі.
Ніккі прекрасно все розуміла. Вона виросла в світлі вчення Братства Ордена. Вона знала, як вони намагалися видати алхімію за доброчесність, неправедні вчинки за справедливість, смерть за самопожертву.
Подібні вірування народжувалися з навмисного зречення людини від свого власного мислення, розростаючись в його хтивої низовини, до бажання досягти успіху без докладання якихось зусиль. Такі переконання були уособленням ненависті до всього позитивного, до неприязні чесноти, до негативного сприйняття всіх особистісних цінностей. І, в кінцевому рахунку, то була ненависть до самого себе, до власного життя, до унікальності існування. Все породжувало ненависть, вихваляючи смерть, яка і була справжнім уособленням зла.
Убивши Джегана, неможливо було врятувати людство від настільки абсурдного фанатизму. Адже вірування Ордена не були керовані, вони не залежали від одного лише лідера. Орден все одно буде продовжувати існувати, навіть без Джегана.
Покінчивши з Джеганем, вони б не зупинили тих, хто ввів шкатулки Одена в гру, не змогли б змінити заклинання Вогняного Ланцюга, не впоралися б із зараженням, залишеним шимами, і звичайно ж, не покінчили б з багатомільйонною армією, що розташувалася навколо палацу, що очікує наказу до нападу, щоб знову і знову проливати кров, сіяти руйнування і спустошувати. Вони нічого не могли змінити в ситуації, що склалася.
Але Річард хотів віддати їй цей прощальний подарунок, щоб у неї з'явилася можливість здійснити своє маленьке правосуддя, перед тим, як її іскорка життя потухне, перед тим, як всі вони загинуть, будучи повергнуті Сестрами Тьми, які закличуть силу Одена в ім'я армії Імперського Ордена, в ім'я вірувань його Братства.
І ще це було єдиним способом для Річарда віддячити Ніккі за все, що вона для нього зробила, дозволити їй насолодитися можливістю, в якомусь сенсі позбавитися від чудовиська — людини, яка завжди жахливо і жорстоко з нею обходився.
Ніккі переступила через високий поріг. Її полонений, будучи не в змозі виказати свій протест, пішов слідом за нею. Незважаючи на те, що її дар був обмежений стінами Народного Палацу, у неї було достатньо сил, щоб легко скористатися унікальними властивостями Рада-Хань. Вона могла навіть змусити Джегана кататися по підлозі в непереборній агонії, але Ніккі використовувала силу нашийника тільки по необхідності — щоб побороти небажання свого бранця слідувати її безмовним вказівкам.