Твори. Том 1

Вона мала відбутись у великій залі нового казино, де могло вміститись тисячу чоловік.

Глядачі, які не мали нумерованих місць, почали сходитись уже о сьомій годині.

О пів на восьму в залі було повно людей, і завіса піднялася. Спочатку показали водевіль на дві дії, а потім оперету Сен-Ландрі, яку виконували співаки, запрошені задля цього з Віші.

Христіана, сидячи в першому ряді між батьком та чоловіком, мучилась від духоти і весь час повторювала:

—' Я більше не можу! Не можу!

Коли закінчився водевіль і почалась оперета, вона мало не зомліла й сказала чоловікові:

— Любий Вілю, я піду. Я задихаюсь!

Банкір був просто в відчаї. Йому дуже хотілося, щоб свято з початку й до кінця пройшло без заминки.

Він відповів:

— Доклади всіх сил і потерпи. Благаю тебе!.. Якщо ти підеш, усе буде зіпсовано. Тобі ж доведеться пройти через усю залу.

Але Гонтран, що сидів з Полем за ними, почув її слова. Він нахилився до сестри:

— Тобі душно? — спитав.

— Так, я задихаюсь!

— Гаразд. Почекай. Зараз ти посмієшся.

Неподалік було вікно. Він пробрався туди, став на стілець і вистрибнув надвір, — його майже ніхто й не помітив.

Потім Гонтран зайшов у кафе, де не було ні душі, засунув руку під прилавок, куди, він бачив, Петрюс Мартель сховав сигнальну ракету, витяг її, побіг у гайок і запалив.

Сніп жовтих променів злетів під хмари, описуючи дугу й розбризкуючи по небу краплі вогняного дощу.

Майже одразу ж на сусідній горі пролунав страшенний вибух, і жмут зірок розсипався в темряві ночі.

У залі, де звучали акорди Сен-Ландрі, хтось крикнув:

— Фейєрверк почався!

Всі, хто сидів ближче до дверей, схопились і тихенько вийшли, щоб побачити, чи правда це. Всі інші обернулись до вікон, але нічого не побачили, бо вікна виходили на рівнину Лімані.

Чути було голоси:

— Справді, фейєрверк? Справді?

Нетерпляча юрба, охоча до примітивних розваг, захвилювалася.

Знадвору хтось гукнув:

— Правда, фейєрверк почався!

І тоді миттю схопились усі, хто був у залі. Люди кинулися до виходу, штовхались, кричали до тих, що збилися коло виходу:

— Та швидше там, швидше!

Незабаром усі були вже в парку. Сен-Ландрі в розпачі продовжував відбивати такт перед неуважним оркестром. А надворі лунали вибухи, крутились вогняні кола, злітали римські свічки.

І раптом хтось страшним голосом тричі несамовито крикнув:

— Перестаньте, хай вам чорт! Перестаньте ж, хай вам чорт! Перестаньте!

В цю мить на горі яскраво запалав бенгальський вогонь, освітивши велетенські скелі та дерева фантастичним сяйвом, з правого боку — червоним, з лівого — синім, і всі побачили Петрюса Мартеля, який, стоячи без капелюха в одній із мармурових ваз, що прикрашали терасу казино, розпачливо махав у повітрі руками й кричав.

Потім світло погасло, і вгорі видніли тільки справжні зорі. Але відразу ж запалало нове вогняне коло, і Петрюс Мартель сплигнув на землю, вигукуючи: