Улісс
- Автор: Джойс Джеймс
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Вид-во Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-61-1
- Переводчик: Александр Иванович Терех
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Улісс». Краткое содержание книги:
Головний герой Леопольд Блум, подорожуючи вулицями Дубліна, водночас мандрує чисельними світами античних міфів та ідей, історичних фактів та іронічних містифікацій. Він прокладає заплутаний маршрут дублінськими вуличками й тавернами початку минулого сторіччя і заразом проникає за лаштунки часопростору, демонструючи, що в одному місці й упродовж одного дня за певних обставин можна торкнутися всього культурного надбання людства, а значить — певною мірою торкнутися вічності.
Завдяки складній поліморфній стилістиці твору, чисельним алюзіям, парафразам і цитуванням «Улісс» і понині вважається одним із найскладніших і найзаплутаніших творів в історії літератури. Йому присвячено не одну сотню наукових праць, досліджень, монографій і книжок, а коментарі до нього часом значно перевершують обсяг самого роману.
ФЛОРІ (силкується встати): Ох! Нога затерпла. (Шкутильгає до стола. Блум і собі підходить.)
БЕЛЛА, ЗОЯ, КІТТІ, ЛІНЧ, БЛУМ (базікаючи й сперечаючись скоромовкою): Цей джентльмен… десять шилінгів… платить за трьох… та постривайте хвилинку… джентльмен платить окремо… хто тут чіпає?.. ой… ти дивись, кого щипаєш… ви на цілу ніч чи на часинку?.. хто?.. це, з вашого дозволу, брехня… джентльмен заплатив як справжній джентльмен… випити… уже давно за одинадцяту.
СТІВЕН (стоячи біля піаноли, робить жест огиди): Жодних пляшок! Що-що, одинадцята? Загадка.
ЗОЯ (піднявши подолок, ховає півсоверена в панчоху): Заробляю тяжкою працею з усякою пацею.
ЛІНЧ (підіймає Кітті й несе геть від стола): Ходім!
КІТТІ: Зачекай! (Хапає дві крони.)
ФЛОРІ: А мене хто?
ЛІНЧ: Гопля!
Підіймає її, несе, бух на диван.
СТІВЕН:
БЛУМ (спокійно кладе півсоверена на стіл між Беллою та Флорі): Ось так. Дозвольте-но. (Забирає фунтового папірця.) Три по десять. Ми квити.
БЕЛЛА (захоплено): Ну й хитрюга ви, старий гріховоднику. Аж поцілувати хочеться.
ЗОЯ (показуючи на Блума): Його? Краще втопитися в глибочезному колодязі.
Лінч перегинає Кітті через спинку дивана й цілує. Блум із фунтовою банкнотою в руці підходить до Стівена.
БЛУМ: Це ваше.
СТІВЕН: Як це так? Le distrait, себто неуважливий жебрак. (Знову сягає до кишені, дістає жменю дріб’язку. Щось падає.) Упало.
БЛУМ (нахилившись, бере й подає його коробку сірників): Ось це.
СТІВЕН: Люцифер. Дякую.
БЛУМ (розсудливо): Чи не ліпше було б вам віддати мені ці гроші на зберігання? Навіщо переплачувати?
СТІВЕН (віддає йому всю готівку): Спершу будь справедливий, а потім — щедрий.
БЛУМ: Гаразд, але чи мудро це? (Перелічує.) Один, сім, одинадцять, іще п’ять. Шість. Одинадцять. За те, що ви досі могли розгубити, я не відповідаю.
СТІВЕН: Чому вибило одинадцяту? Пропарокситон[368]. Важливий ось цей момент, що перед наступним, як каже Лессінг. Спраглий лис. (Голосно сміється.) Хоронить свою бабусю. Чи не вбив її.
БЛУМ: Тут один фунт шість шилінгів одинадцять пенсів. Фунт сім, для рівної лічби.
СТІВЕН: Не має це ані найменшої ваги.
БЛУМ: Так, але ж…
СТІВЕН (підходячи до стола): Цигарку, будьте ласкаві. (Лінч із дивана кидає цигарку на стіл.) Отож Джорджина Джонсон упокоїлась і повінчалась. (Дивиться на цигарку, що з’явилася на столі.) Чудо. Салонна магія. Повінчалася. Гм. (Загадково-менланхолійний, він тернув сірником і переходить до прикурювання цигарки.)
ЛІНЧ (спостерігаючи його дії): Якщо ти піднесеш сірника ближче, то отримаєш більший шанс прикурити.
СТІВЕН (підносячи сірника ближче до очей): Очі рисі. Треба придбати окуляри. Розбив учора. Шістнадцять років тому. Відстань. Оку все здається пласким. (Віддаляє сірника, він гасне.) Мозок мислить. Близько — далеко. Неодмінна модальність видимого. (Загадково насупившись.) Гм. Сфінкс. Звір, у якого дві спини опівночі. Повінчалась.
ЗОЯ: На ній оженився один комівояжер і забрав з собою.
ФЛОРІ (киває головою): Містер Агнес із Лондона.
СТІВЕН: Агнець із Лондона, який забирає гріхи світу нашого.
ЛІНЧ (обіймаючи Кітті на дивані, співає низьким голосом): Dona nobis pacem[369].
Цигарка випадає зі Стівенових пальців. Блум підхоплює її й викидає в коминок.
БЛУМ: Не паліть. Краще поїжте. Коли б не здибався з тим клятим псом… (До Зої.) Знайдете щось?
ЗОЯ: А він що, голодний?
СТІВЕН (усміхаючись, простирає до неї руку й наспівує на мотив клятви з «Загибелі богів»{812}):
368
Слово з наголосом на третьому складі з кінця (гр.).
369
Даруй нам мир (лат.).