Астальдо

— Він хотів жити вічно?

— Ні, навіть не так… Він дивився на князів Ельдар і розумів, що йому ніколи до них не дорівнятись…

— Я зрозумів з оповідей, що силою духу юнак не поступався Квенді.

— Справа не в силі духу… Він просто хотів за відміряний йому вік стати таким, як ви. Сповнитись вашої мудрости та сили. Він не хотів бути Наступником — він бажав бути Першонародженим.

— Стати Квендо? Але ж це…

— Неможливо, відаю. І він обрав єдиний шлях, доступний чоловікові, щоб вивищитися над вами, Першими, — взяти діву-Еллет. А князівна з Доріату… Мій володарю, а в кого ж вона ще могла закохатися, коли у неї перед очима приклад батька та матері? Квендо, котрий вважає, що підкорив собі Напівбогиню, а насправді є її підданим… Не дивно, що панна відштовхнула гідного співця, котрий є старшим і мудрішим за неї. І тим більше їй не міг сподобатись свавільний воїн з Першого Дому, про якого ви оповідали — їй подобається опікуватись слабшим, так, щоб той цього не помічав, щоб вважав себе володарем вищої від себе жінки. Оце і є розгадка, вельможний Фінгоне. На жаль, ви праві в своїх здогадах — Берен використав вашого друга, використав свідомо і розважливо. Нам, Аданам, відомо про вас більше, ніж думаєте ви. В тому числі і те, що ви ніколи не порушуєте раз даного слова. Можливо мій родич і кохає свою Еллет, але вас, Ельдар, він ненавидить, десь там — в глибині серця.

— Морвен, мила, — лагідно мовив Фіндекано, — я б попросив вас не сповіщати поки що пані Емельдир про те, що син її живий. Якщо все дійсно так, як ви говорите, то Берен таки вирушить до Ангбанду — щоб довести всім Квенді свою вищість. І загине, напевне… Не треба тривожити жону — нехай сподівається.

— О, я не скажу нікому, — пообіцяла Морвен від серця, — навіть Гуріну. Ходімо снідати, володарю… На нас очікують ваші наближені.

Фіндекано кивнув, і пішов за розсудливою Аданет до сходів.

Десь через місяць опісля цієї розмови пробудився Тангородрім…

Виверження було жахливим, подейкували, що знову почнеться те саме, що в Дагор Браголлах. Фіндекано привів військо в стан бойової готовності, посилив залоги гірських фортець і почав очікувати. Він не думав, що все аж так жахливо — випалений степ не загориться вдруге, ну, а до появи балрогів, а чи дракона Ейтель-Сіріон був готовим.

Однак, нічого не трапилося — не було нового наступу ворожих військ… Гурін зі своїм загоном ризикнув виїхати на вивідки і повернувся зі звісткою: на півночі тиша.

Лише через рік Руссандол, котрий старанно збирав звістки з Доріату, якими його постачала Артаніс, сповістив Фіндекано, що один Сильмарил таки опинився в руках Ельве Сінголло.

— Тепер про це співають пісень, — оповідав Майтімо, кусаючи вуста від душевного болю, — панна Лутіень, мовляв, зачарувала самого Моргота чародійним танком, той заснув, а її meldo вийняв один Камінь з корони, хотів вийняти й решту, та зламав ножа…