Пес Баскервілів

Після попереднього мого листа до вас я зустрів ще одного сусіда — Франкланда з Лафтер Гол, який живе, приблизно, за чотири милі на південь від нас. Ця літня людина, червонопика, сива і злостива. Він закоханий в британські закони і витратив великі гроші на судові розсправи. Він судиться тільки через любов до судів і однаково ладен дивитися на питання з різних боків. Тому не дивно, що ця забавка стала дуже дорогою для нього. Іноді він закриває право проїзду і дає на волю парафії судитися з ним, щоб проїзд було знову відкрито. Іноді він власними руками розламує чужу фірточку і об’являє, що тут з давніх — давен була стежка, даючи на волю власникові судитися з ним за порушення чужої власності. Кажуть, що тепер у нього дев’ять судових справ, які поглинуть, мабуть, рештки його майна, і тоді він зробиться не шкідливим. Я згадую про нього тільки тому, що ви вимагаєте, щоб я посилав вам описи людей, які оточують нас. Цікаве його теперішнє зайняття: він аматор — астроном і має чудовий телескоп з яким лежить на даху свого будинку і цілий день дивиться на болото, сподіваючись побачити запеклого злочинця. Якби він циь/ обмежував свою діяльність, то все було б гарно, але є чутки, ще він хоче судитися з лікарем Мортімером за те, що той витяг нео літичний череп з могили без згоди найближчих родичів не біжчика. Він урізноманітнює трохи наше життя, вносячи до ньоп комічний елемент, який нам, між іншим, потрібен.

А тепер, познайомивши вас з різними обставинами, я закінч цього листа тим, що розкажу вам докладніше про Баріморів особливо про дивне відкриття, яке я зробив минулої ночі. Правда само по собі воно може статися незначним. Ви знаєте, що; взагалі сплю неміцно, і від того часу, як перебуваю тут на сторожі тільки дрімаю. Минулої ночі о другій годині я прокинувся вії кроків людини, що прокрадалася мимо моєї кімнати. Я встав, відчинив двері і виглянув. Коридором тяглась довга чорна тінь чоловіка, що тихо рухався з свічкою в руці. Він був у сорочці і штанах, босий. Я ледве міг розгледіти його постать, але зріст нагадував Барімора. Він ішов повільно й обережно, і в усьому вигляді його було щось невимовно злочинне й таємниче.