Врятований [СИ]

…Перед самим стартом він знайшов Діка в дорміторії — брати після об’явлення хвилинної готовності, пристьобувалися до койок.

— Я хочу взяти його в рубку, — сказав священик. — Дік, підеш зі мною?

Малий кивнув, дав розстебнути на собі ремінці — і пішов з Саґарою об руку.

— Це лише один раз, — сказав малому Саґара. — Більше я тебе не братиму в рубку. Але ти маєш подивитися на свою рідну планету. Вакатта?

— Вакатта йо, — серйозно відповів хлопчик.

Мінато не вдалося побачити, бо острів був затягнутий густими хмарами.

— А де небо? — спитав Дік, коли вони вийшли з атмосфери.

— Оце, — навігатор Жакінта показав на стелю-екран, величезну півсферу. — Оце й є справжнє небо, синку. Просто жах бере, яке велике.

— Де земля? — спитав хлопчик.

— Оце синє, - Саґара показав на окраєць планетної кулі, що займав нижній сектор екрану.

— То море, — заперечив хлопчина. — Де земля?

І саме тут хмари трохи розступилися…

— Ось, — сказав Саґара, показуючи в просвіт. — Оце жовте.

— Пісок, — здогадався хлопчик. — Так мало…

— Мало, — погодився Саґара. — Але цю землю хтось дуже любить. І навіть якщо ти ніколи сюди не повернешся… Вона все одно буде з тобою. Розумієш?

— Так, — сказав хлопчик. — Вакатта йо.