Небезпечне відрядження

— І тому добровільно здалися в полон? Ваша спроба втекти до Федеративної Республіки Німеччини викликана бажанням зустрітися з капітаном Алексом?

— Так, якби мені вдалося потрапити до Німеччини, я шукав би «пана інженера», бо розраховував на його допомогу…

— Скажіть, коли ви закладали вибухівку під вентилятор на «Луговській», ви усвідомлювали, що може загинути ваша дружина?

Підсудний довго мовчав, нарешті тихо мовив:

— Вона чула нашу розмову з Матвійчуком, вона могла видати… А ще я був певен, що загибель дружини відведе від мене підозру.

— Негідник! — крикнув хтось із залу.

— Товариші, спокійніше! Продовжуйте, підсудний, — підвівся головуючий.

— Я хочу зробити заяву… — Підсудний подивився на свого захисника, і той поглядом підтримав його.

— Будь ласка, — дозволив головуючий.

— Я не Хом’яков. Я був Пантюхіним, і Казинцевим, Кучинським і Шварцом… Але тільки не Хом’яковим. Тут трапилась помилка, і я прошу суд виправити цю помилку.

Він підсвідомо відчував, що в залі сидить його мати, і останньою вцілілою, не зогнилою клітиною свого єства ще намагався чомусь зарадити, щось врятувати. Але що він міг врятувати? Материнська любов всепрощенна, але й вона не пробачить йому нічого, і ці люди в залі, і мільйони загиблих.

Слова попросив захисник.

— Товариші судді, підтримуючи заяву свого підзахисного, я хотів би звернути вашу увагу на те, що в нашому розпорядженні є лише повідомлення довідкової картотеки Міністерства внутрішніх справ про те, що арештований є Хом’яковим. Ніяких доказів з цього приводу у справі немає. А якщо це твердження виявиться помилковим і наш підсудний не є Хом’яковим?