Фантастика Всесвіту. Випуск 1

Мартін вийшов з кабінету ангіографії, як тільки переконався, що асистент з усім упорається сам і що з артерії хворого вийняли катетер. Він швидко рушив коридором. Підходячи до власного кабінету, Мартін з надією думав, що Гелен уже пішла снідати. Але коли він обігнув останній ріг, секретарка побачила шефа й кішкою кинулася на нього із незмінним жмутком термінових паперів. Не можна було сказати, що Філіпс по-справжньому не хотів зустрічатися з Гелен — просто він знав, що в неї завше доста кепських новин.

— Другий кабінет ангіографії знову не працює! — повідомила вона, щойно заволодівши його увагою. — Вийшов з ладу не сам рентгенапарат, а, напевно, пристрій, що подає плівку.

Філіпс кивнув, вішаючи свинцевого фартуха. Він знав про цю несправність і був певен, що Гелен уже зателефонувала до компанії, яка обслуговувала апаратуру. Кинувши погляд на друкуючий пристрій на робочому столі, побачив цілу сторінку тексту, виданого комп’ютером.

— Також виникло непередбачене ускладнення, пов’язане з Клер О’Брайєн та Джозефом Аббоданза, — повідомила Гелен.

Клер і Джозеф були техніками-нейрорадіологами із багаторічним досвідом.

— Яке ускладнення? — поцікавився Філіпс.

— Вони вирішили взяти шлюб!

— Ну, — розсміявся Філіпс, — вони ж не займалися чимось непристойним у темній кімнаті!

— Ні! — випалила Гелен. — Вони вирішили вінчатися в червні, а потім на все літо вирушити в мандри до Європи!

— На все літо! — вигукнув Філіпс. — Бути не може, щоб вони так зробили. Нам важко буде відпустити їх разом навіть на два тижні. Сподіваюся, ви це їм пояснили?

— Звичайно, — відповіла Гелен. — Але вони сказали, що це їх не обходить і що вони не змінять планів навіть якщо їх звільнять.

— Боже всемогутній! — проговорив Філіпс, ударяючи себе по лобі. Він знав, що Клер та Джозеф із їхнім досвідом зможуть отримати роботу в будь-якому великому медичному центрі.

— Ще, — вела далі Гелен, — телефонував декан медичного коледжу. Сказав, що на зборах минулого тижня більшістю голосів вирішили подвоїти кількість студентів, які спеціалізуються з нейрорадіології. Сказав, що студенти, які навчалися тут минулого року, назвали нашу спеціалізацію серед кращих.

Філіпс заплющився й потер скроні. Додаткові студенти! Цього лише бракувало! О Господи!..

— І останнє, — проговорила Гелен, рушаючи до дверей. — Телефонував з дирекції містер Майкл Фергюсон і повідомив, що кімнату, в якій ми зберігаємо плівку тощо, треба звільнити. Вона знадобилася службі догляду за хворими вдома.

— Бога ради, а що ж нам робити з матеріалами?

— Я поставила йому це ж питання, — сказала Гелен. — Він відповів, що вас давно повідомлено — ця площа не належить відділенню нейрорадіології і що ви придумаєте що-небудь. Ну, а я біжу снідати. Скоро повернуся.