Зоряні королі
- Автор: Гамильтон Эдмонд Мур
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Електронне видання
- Переводчик: Сергій Тищенко
- Жанр: Героическая фантастика
Электронная книга - «Зоряні королі». Краткое содержание книги:
— Знову блеф, — сказав Ґордон. Шорр Кан похитав головою.
— Ні. Будьте впевнені — думкоскоп висмокче з ваших звивин все. Є, щоправда, один нюанс — зондувальні промені за кілька годин розривають у мозку всі синоптичні зв’язки. До кінця сеансу людина стає повним ідіотом.
Ґордон похолов. Він уже не сумнівався, що Шорр Кан говорить правду. Неймовірно — але цілком можливо для науки майбутнього! Інструмент, який читає думки і, читаючи, руйнує мозок!..
— Мені дуже не хочеться його застосовувати! — продовжував Шорр Кан. — Ви потрібні мені, як майбутній імператор. Але у мене немає вибору. Джон Ґордон нервово засміявся.
— Ви все правильно розрахували, але вам знову завадив випадок.
— Що ви хочете сказати? — запитав вождь Ліґи зі зловісною м’якістю.
— Я не можу видати вам таємницю Руйнівника, бо не знаю її. Шорр Кан зробив нетерплячий жест.
— Ну, Зарте! Ви ж син імператора. Всім відомо, що ви посвячені у цю таємницю. Ґордон кивнув.
— Так. Але я не син імператора. Я інша людина. Шорр Кан знизав плечима.
— Як знаєте. Шкода. Починайте! Останні слова були звернені до двох учених. Ґордон імпульсивно рвонувся до диктатора, але один з хмарників тримав напоготові паралізатор і торкнувся потилиці Ґордона. Він упав на підлогу. Смутно відчував, як його кладуть на металевий стіл.
— Востаннє раз звертаюся до вас, Зарте! Дайте знак, і ви уникнете цієї долі!
Ґордон міг відповісти лише лютим поглядом. Паралізатор знову торкнувся потилиці. Хмарники возилися з навислим над ним металевим конусом. Потім його поглинула ніч.
Спокуса
Він повільно приходив до тями, усвідомлюючи біль у голові. Всередині черепа немов працювали всі ковалі пекла. Його нудило.
Губ торкнулося холодне скло. Хтось сказав владно:
— Пийте!
Він з зусиллям проковтнув смердючу рідину. Стало легше, головний біль вщух. Нарешті він зважився відкрити очі. Він все ще лежав на столі, але металевий конус зник.
Над ним схилився один з учених. Потім у полі зору з’явилися суворі риси і блискучі очі Шорр Кана.
— Можете сісти? — запитав учений. — Так буде краще.
Рука, яка обійняла плечі, допомогла зісковзнути у жорстке крісло. Шорр Кан дивився на нього зі змішаним виразом подиву і цікавості.
— Як самопочуття… Джоне Ґордоне?
Він здригнувся і втупився на вождя Ліґи.
— Ви… знаєте?..
— Чого ж, по вашому, ми перервали сеанс? Якби не це, ви б вже повністю втратили розум. — Шорр Кан зморщився. — Клянуся Небом, неймовірно! Але думкоскоп не вміє брехати. І коли перша ж хвилина читання показала, що ви Джон Ґордон у тілі Зарт Арна… А я сподівався! Витратити стільки сил, і все даремно! Хто ж міг таке уявити! Хто ж міг здогадатися, що у тілі Зарт Арна живе людина з дикої епохи?
Отже, Шорр Кан знав! Джон Ґордон намагався зібратися з думками, щоб оцінити цей новий фактор, який разюче змінив ситуацію. Вперше у цьому майбутньому Всесвіті хтось розкрив його самозванство! Чим це обернеться? Шорр Кан походжав взад і вперед.
— Хіба прилад не показав, як це сталося? — обережно запитав Ґордон. Вождь Ліґи кивнув.
— Так, ми все знаємо. Спогади про обмін домінували у вашому мозку. — Він тихенько вилаявся. — Ну і Зарт Арн! Обмінюватися тілами крізь час? Дати своїй божевільній цікавості заманити себе на стільки століть назад! І це в той момент, коли його Імперія у небезпеці! — Він знову пильно глянув на Ґордона. — Чому, у дідька, ви мовчали?
— Я намагався сказати, але нічого не вийшло, — нагадав Ґордон. Шорр Кан знову кивнув.
— Вірно, намагалися. Але я не повірив. А хто б, клянусь Небом, повірив такому?! — Він метався по лабораторії, кусаючи губи. — Джон, ви зіпсували всі мої плани. Адже я був переконаний, що таємниця Руйнівника вже тут! — Диктатор підняв стиснутий кулак. — Неймовірно!..
Сили повільно поверталися, і думка Джона Ґордона напружено працювала. Викриття його істинної особи змінювало всю ситуацію. Це дає йому хоча і слабкий, але шанс! Втікти звідси з Ліанною та попередити Імперію про зраду Корбуло!.. Так! Ґордону здалося, що він бачить шлях. Він сказав з незадоволенням у голосі:
— Лише вам вдалося вивідати правду. Решту я пошив у дурні. Арн Аббаса, Джал Арна, принцесу… Правда їм і уві сні не снилася. Шорр Кан примружився.
— Це звучить так, наче вам сподобалося бути імперським принцом? Ґордон зобразив гірку посмішку.
— А кому би не сподобалося? Там, у свому часі, я був ніким. Демобілізований солдат… А після пропозиції Зарт Арна став членом королівського дому найбільшої держави Галактики! Кого не влаштує таке перетворення?