Гаррі Поттер і орден Фенікса (з ілюстраціями)
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #5
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-42-3
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і орден Фенікса (з ілюстраціями)». Краткое содержание книги:
Вони йшли ще досить довго і нарешті забрели в таку гущавину, що крони дерев узагалі не пропускали світла.
Знову, як і колись у цьому лісі. Гаррі відчув, що за ними стежать невидимі очі.
- Ще далеко? - сердито запитала ззаду Амбридж.
- Уже близько! - крикнула Герміона, коли вони вийшли на тьмяну й вогку просіку. - Ще трошечки...
Повітря пронизала стріла й грізно вп'ялася в дерево прямо над її головою. Звідусіль раптом почувся тупіт копит. Гаррі відчув, як задрижала під ногами земля. Амбридж вереснула і випхала його поперед себе, як щит...
Гаррі вирвався з її рук і озирнувся. Їх оточило з півсотні кентаврів, і всі вони цілилися у них з луків. Гаррі з Герміоною поволі позадкували до середини просіки, а Амбридж заскімлила з жаху.
- Хто ви такі? - пролунав голос.
Гаррі глянув ліворуч. З кола до них вийшов гнідий кентавр Маґор'ян. У руках, як і всі решта, він тримав натягнутого лука. Праворуч від Гаррі скімлила Амбридж, цілячись у кентавра тремтячою чарівною паличкою.
- Я запитав вас, люди, хто ви такі, - грубо повторив Маґор'ян.
- Я Долорес Амбридж! - вигукнула директорка пронизливим переляканим голосом. - Перший заступник міністра магії, а також директор і Верховний інквізитор Гоґвортсу!
- Ви з Міністерства магії? - перепитав Маґор'ян, а кентаври довкола неспокійно заворушилися.
- Саме так! - ще пронизливішим голосом підтвердила Амбридж. - Тож бережіться! За законами, затвердженими відділом нагляду й контролю за магічними істотами, напад покручів на людину...
- Як ви нас назвали? - крикнув дикий на вигляд вороний кентавр, у якому Гаррі впізнав Бейна. Решта кентаврів сердито загомоніли і ще дужче натягли тятиви луків.
- Не називайте їх так! - розлючено сказала Герміона, але Амбридж її мовби й не чула. Не зводячи з Маґор'яна тремтячої чарівної палички, вона провадила далі: - Закон номер 15 «Б» чітко зазначає: «Напад магічної істоти, що, як вважається, має наближений до людського інтелект, а отже, несе відповідальність за свої дії...»
- «Наближений до людського інтелект»? - перепитав Маґор'ян, а Бейн та деякі інші кентаври заревіли від гніву, б'ючи копитами землю. - Ми це вважаємо великою образою, людино! Наш інтелект, дякувати Богові, набагато перевершує ваш.
- Що ви робите в нашому лісі? - вигукнув суворий сивий кентавр, якого Гаррі з Герміоною бачили під час останньої подорожі в ліс. - Чого ви сюди прийшли?
- У вашому лісі? - перепитала Амбридж, трясучись тепер не тільки від жаху, а й від обурення. - Мушу нагадати - ви мешкаєте тут лише тому, що Міністерство магії дало вам дозвіл займати певні ділянки землі...
Стріла просвистіла над її головою, зачепивши волосся мишачого кольору. Амбридж оглушливо заверещала і затулила голову руками. Деякі кентаври схвально заревіли, а інші хрипко зареготали. Їхній дикий регіт луною розлігся темною просікою. Вони загрозливо затупотіли копитами.
- То чий це тепер ліс, людино? - закричав Бейн.
- Брудні покручі! - заверещала Амбридж, затуляючи голову руками. - Звірі! Дикі тварюки!
- Тихо! - крикнула Герміона, та було вже пізно. Амбридж махнула чарівною паличкою на Маґор'яна й вереснула:
- Зв'язатус!
Просто з повітря з'явилися мотузки, що, наче товстенні змії, міцно обмотали кентаврові груди й руки. Він гнівно заревів і став дибки, намагаючись вивільнитися, а інші кентаври кинулися в атаку.
Гаррі повалив Герміону на землю. Лежачи долілиць, він відчув дикий жах, коли навколо, мов грім, затупотіли копита, одначе кентаври з лютими криками їх перестрибували.
- Ні-і-і-і-і-і! - верещала Амбридж. - Ні-і-і-і-і-і-і... я перший заступник... не маєте права... пустіть мене, тварюки... ні-і-і-і-і!
Гаррі побачив червоний спалах і зрозумів, що вона спробувала вразити когось приголомшливим закляттям; а потім заверещала ще голосніше. Підвівши трохи голову, Гаррі побачив, що Бейн схопив Амбридж за поперек і підняв високо вгору. Вона звивалася й верещала з жаху. Її чарівна паличку впала на землю, і серце в Гаррі закалатало. Якби ж до неї дотягтися...
Та щойно він простяг руку, як на чарівну паличку наступило копито якогось кентавра й переламало її навпіл.
- Ану! - прогримів над Гарріним вухом голос, і груба волохата рука виринула мовби з повітря й поставила його на ноги. Герміону теж підняли з землі. Гаррі бачив над рухливими різномастими спинами й головами кентаврів, як Бейн поволік Амбридж кудись між дерева. Її безупинний вереск дедалі слабшав і врешті-решт його цілком заглушило тупотіння копит.
- А з цими що? - запитав суворий сивий кентавр, що тримав Герміону.