Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3

Смеркалося і, пригадавши розповіді Ейкелі про попередні ночі, я здригнувся, подумавши, що і ця ніч буде безмісячною. Не подобалося і розташування будинку — поруч із порослим лісом крутосхилом, який вів до безлюдної вершини Темної Гори. З дозволу Ейкелі я запалив маленьку гасову лампу, прикрутив її так, що вона ледве світила, і поставив на книжкову полицю поруч із погруддям Мільтона; я одразу пошкодував про це, адже світло зробило напружене і застигле обличчя мого господаря, а також його руки, що безсило лежали на колінах, схожими на обличчя і руки мерця. Складалося враження, що він не має сили поворухнутися, хоча я кілька разів помічав, як Ейкелі хитає головою.

Після всього почутого я міг тільки здогадуватися, які ще важливі таємниці він лишив на завтра; однак врешті-решт мені стало зрозуміло — темою завтрашньої розмови буде його подорож до Юґґота і далі, а також можливість моєї участі у ній. Його, либонь, потішив жах, що охопив мене від пропозиції вирушити у космічні простори, бо його голова помітно затрусилася, коли мій переляк став очевидним. Потім він дуже спокійно пояснив, як людські істоти можуть здійснювати — і здійснювали вже не раз — на перший погляд цілком неймовірні подорожі через міжзоряний простір. З усього виходило, що подорожувало не людське тіло як таке, оскільки видатний рівень хірургічних, біологічних, хімічних і механічних здібностей Прибульців дозволив їм винайти спосіб переміщення людського мозку без супутньої фізичної структури.

Існував безболісний спосіб дістати мозок і зберігати решту тіла на час його відсутності. Відокремлений мозок клали у спеціальну рідину — її час від часу оновлювали — всередині непроникного для етеру циліндра, виготовленого з металу, який видобували тільки на Юґґоті. Система підведених до мозку і з’єднаних зі складною апаратурою електродів дозволяла забезпечувати найважливіші функції: зір, слух і мову. Для крилатих грибоподібних істот переміщення цих металевих циліндрів через космос було справою звичною. Вони мали змогу використовувати численні стаціонарні пристрої, здатні взаємодіяти з герметично закритим мозком на кожній з планет, на які поширювалась їхня цивілізація; як наслідок, після незначного налаштування ці переміщені інтелекти відновлювали здатність до сенсорної діяльності й артикуляції — хай навіть і поза тілом, у суто механічному вигляді — до того ж, на будь-якому етапі їх переміщення через континуум простору-часу і за його межами. Для них це було те саме, що перевозити запис і відтворювати його в будь-якому місці, де є фонограф відповідної конструкції. Успішність подорожі не викликала сумніву щодо цього. Ейкелі не мав жодних побоювань. Хіба ж їх блискуче не здійснювали раз у раз?