Фаршрутка
- Автор: Семесюк Иван
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Люта справа
- ISBN: 978-617-7420-05-6
- Жанр: Прочее фэнтези
Электронная книга - «Фаршрутка». Краткое содержание книги:
В оформленні книги використано художні роботи І.Семесюка.
Увага! У книзі присутня ненормативна лексика. Бажане вікове обмеження — 18+.
В повітрі навколо Скомороха крутилося кілька летючих мотоблоків, здалеку схожих на великі чорні бензопили або газонокосарки, увішані якимсь технічним причандаллям, радіаторами та антенами. Рухалися вони стрімко, досить таки маневрено та зухвало, і уже було чутно, як пронизливо високо гуділи іхні невеликі, але потужні турбіни.
— Готові? Зустрічайте, хлопці! — чітко скомандував Арлекін Петрович. — Першими на нас підуть Таваріщі-2, це їхня звичайна тактика прощупування боєм. Задача полягає в тому, щоби не дати їм розкочегаритися. Треба одразу угандонити кілька мотоблоків на ближньому підльоті. Алгоритм їхньої поведінки змодельований за принципом так званої «пітерської подворотні». Вони різко стартують, але якщо сходу виписати їм пизди, починають метушитися і втрачають ініціативу.
Це має розізлити Скомороха, а в цьому стані він впадає у некеровану лють. Тут його й можна підрізати закляттям! Отже, по команді — але лише по команді — з усіх наявних стволів гасіть мотоблоки, стріляйте прямо крізь шибки, спробуйте збити їх усі, а Скоморохом займемося ми з Вішну Паранірвановичем і Кривавим Пастором. Навіть не намагайтеся нам допомагати і не стріляйте по ньому! Економте набої, бо вони ще можуть знадобитися. Вакарчук! Починай співати!
Всі напружено вдивлялися в кукурудзяне поле праворуч по ходу руху, звідки й насувався кацапський підрозділ, а Вакарчук тихо, але дуже зворушливо заспівав «Я не здамся без бою». Юхименко клацнув затвором старенького калаша, армігер упевненими рухами сильних рук закінчив натягувати тятиву великого генуезького арбалета і приготував кілька залізних болтів. Гриші професійно зайняли свої позиції під вікнами, секретар РНБО прийняв смиренну молитовну позу, а Остап Вішну вже тримав в одній руці обріза, зарядженого картеччю, іншою ж низько вимахував своєю сувенірною булавою. Двома іншими руками він міцно тримався за поручні й переминався з ноги на ногу.
— Вже близько, чуєте? — промовив Вішну і подивився на армігера. — Чуєте?
Здалеку крізь нерівномірний гул дизельного двигуна в салон долетів неприємний технологічний гуркіт з присвистом, і всі разом почули трубний глас Мєщєрского Скомороха. Тембрально цей глас був схожий на заводський гудок сталінського завода-гіганта, і нічого хорошого від нього очікувати не доводилося:
— Сука, блядь, да ты че, ахуел, что ли? Стоять, пидар! Сука, сюда иди, ты че! Давай побазарим! Снимай пиджак! Я тебя урою, сука хахляцкая! Пацаны, бей биндеру! За нами Масква! Давай-давай!!!
Таваріщі-2 тут-таки згрупувалися у бойовий порядок: один трохи глибше і посередині, четверо попарно збоків, та одразу з густим комашиним ниттям низько поперли понад кукурудзою в пряму лобову атаку.
— Товариство! Стріляти по моїй команді і тільки разом! Підпустіть їх поближче, але не дайте їм себе забазаріть, бо саме в цьому вся їхня сила! Увага!
Що ближче підлітали до фаршрутки кацапські мотоблоки, тим гучніше й упевненіше звучав не дуже приємний на перший погляд голос Репостислава Вакарчука: «Я не здамся без бо-ю-ю-!!!» — із сильним вібрато співав він, і це ще більше надихало товариство до запеклого супротиву.
Пастор почав гаряче молитися, Арлекін Петрович піддав трохи газку, фаршрутка відчутно прискорилася, і до пасажирів одразу долетів огидний промисловий глас Мєщєрского Скомороха: — Засцал, сучара?!! Тебе пизда! Распишу на ленты, пидарок!
Бойовий порядок Таваріщєй-2 хижо кинувся на автобус, і до товариства докотилася перша хвиля густого кацапського забазарєва у традиційному хоровому виконанні.
— Ровно стал, сука! Ты мне должен, пидар, понял, блядь! Маму твою ебал, очко порву, биндера! Вперед за Новороссию, пацаны!!!
— Іменем України! По летючій кацапні прицільно з усіх стволів і арбалетів — вогонь!!! — пробив потужну хвилю московитського забазарєва як ніколи до цього гнівний голос Арлекіна Петровича. — Давай!!!
Довгі прицільні черги з калаша та узі, щільна серія пострілів з дробовика і глока зробили свою справу.
У салоні повилітали шибки, і Томасу Яковичу одразу позакладало вуха. Свиснула тятива тяжкого армігерового арбалета, і металевий болт прошив одного з Таваріщєй наскрізь.
— Сука, сука, это пидец! — встиг продеренчати мотоблок і з розгону в’їбався в передню стойку фаршрутки, від чого остаточно перекосойобило пасажирські двері.