Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Бурецвіт - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Бурецвіт

Электронная книга - «Бурецвіт». Краткое содержание книги:

У Лірини оригінальний бізнес: вона вирощує і продає незвичайні рослини. У її крамниці є балакучі водорості, співочий кущик, ялинки пристрасті, квітуча папороть та багато інших цікавинок. Свого часу Лірина змінила прізвище та переїхала з іншого міста, щоб мати спокій серед рослин. Але одного разу до крамниці заходить парубок на ім’я Бурецвіт і починає розпитувати Лірину про орхідею власної долі. На цьому спокійне життя героїні закінчується. Бурецвіт змушений відшукати свою орхідею, бо інакше на усю його родину впаде прокляття чародія-шахрая. Лірина стає провідником, бо має необхідні для цього знання. Їй допомагають колишній грабіжник Мереж і два русалки-чоловіки… Під час випробувань з’ясовується, що насправді чародій-шахрай полює не на орхідею долі Бурецвіта, а на долю Лірини…
1 ... 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ... 94
Перейти на страницу:

Я поклала тремтячі руки на коліна, що тремтіли також, і сиділа так із заплющеними очима. На моє щастя, бридкий скрегіт швидко припинився.

По деякім часі, коли лід у шлунку почав танути, страх ущух, заразом минуло й інше почуття — самотності. У цій дивній місцевості все ніби вимерло, так що відтоді, як ми сюди припхалися, людина розумна стала тут найпоширенішим видом. Але ж і його представники навряд чи були десь поруч. Утім, відчуття, що зачіпало нервові струни, відчуття, що за мною спостерігають, росло, хоча ніяк не підтверджувалося. За вказівкою загостреного переляком чуття я підвела очі вгору і дуже занепокоїлася побаченим.

Вираз двох яскраво-зелених очей, що блискотіли в темряві, не відзначався приязністю. І вже зовсім я зніяковіла, коли безпосередньо над ними розплющилася ще одна пара не менш зелених, трохи меншеньких і вужче посаджених очей. Чотириоке створіння зручно розмістилося на одній з гілок величезної сосни і, ймовірно, споглядало мої страждання вже давно.

Зненацька воно підвелось і почало пересуватися вниз по гілці, тобто ближче до мене. І коли багатоокий вирішив зістрибнути на землю, щось тіпнулось у мене всередині.

Його кругла, з великою кількістю лапок, що стирчали в усі сторони, тінь пронеслася перед моїми очима. Маленьке страхіття приземлилося десь поблизу. Я чекала, що буде далі. Втім, як на зло, нічого не відбулося. Знову тиша, темрява і невідомість. Маленька істотка ніби зникла.

Я вже, ніде правди діти, подумала, що то моя психіка не витримала емоційних перевантажень, як раптом щось тепле й вогке торкнулося моєї долоні, потім плеча, а під самим вухом хтось засопів і пирснув.

Від несподіванки мій рот широко розтулився, очам стало тісно в орбітах. Я не ворушилася й не дихала, а потім… то було диво, мій, здавалося б, навіки втрачений голос раптом прорвався з такою силою, що я ледь сама не оглухла.

Тваринка з тонким писком відстрибнула і, витріщивши чотири ока, з докором дивилася на мене.

Я замовкла, заспокоїлася, почала вивчати страхіття. Нещаслива ніч наближалася до свого завершення. Повітря довкола почало сіріти, і в мене з’явилася можливість роздивитися живність, що вирішила скласти мені компанію в цій глухомані. Звірятко було невеличке, у стрибку нагадувало літаючу тарілку. А на цей момент виглядало так: шість волохатих лапок, розташованих по колу пухнастого тільця, довгий хвіст із китичкою, що вихляв із боку в бік, і маленька кругла голова з білячими вушками та двома парами очей, що світилися в темряві, як у кота.

Монстрик запитально позирав на мене, певно, очікуючи якихось дій з мого боку. Я сама подивувалася власній пасивності.

Скоро зійде сонце, почнеться ранок нового дня, який слід присвятити пошукам Мережа, шукача й виходу — з цього безмежного лісу і взагалі з досить неприємного становища, що склалося. Погляд звірятка став нетерплячим. Я підвелася на абсолютно негнучкі ноги і почала вертіти навсібіч головою, у якій при кожному русі дзвеніло.

Несподівано передранній простір знову розітнув тричі клятий скрегіт. Цього разу він поводився агресивно — почав насуватися на нас, ставав дедалі гучнішим і огиднішим, хоча таке вже здавалося неможливим. Я скривилася і затулила вуха. Потворонька теж заплющила всі свої очка і втягла голову в тільце. Потім, щоправда, струсилася і повела себе зовсім неадекватним чином: з розбігу заскочила мені на руки і вчепилась у комір сорочки двома парами кігтистих лапок. Я механічно обхопила пухнасте тільце руками і витріщилася на зухвалу тварину. Вона протиставила мені свої чотири ока, в яких читався страх і пропозиція забиратися звідси разом і якнайшвидше. Я зовсім не була впевнена, що мені бракувало такого попутника, і спробувала відчепити його шкідницькі кігті від уже дуже брудної, але все ще улюбленої сорочки. У відповідь на мої дії звірятко не по-доброму загарчало, очі його зробилися злими. І коли спроби витягти кігті монстрика з тканини стали надто наполегливими, він устромив мені їх просто в шкіру Я зойкнула і ляснула страхіття по балді долонею. Потвора легенько куснула мене за шию, після чого підтяглася до самого вуха і заходилася безперервно у нього верещати. Жахливий лязкіт навис над нами важкою хмарою. Він став нестерпним. Не витримавши подвійної акустичної атаки, я просто притисла до себе підступну тварюку і кинулася крізь терни лісу.

1 ... 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ... 94
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)