Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

Вперше з тих пір, як вона стала сестрою, Маргарита відчула себе маленькою і жалюгідною.

— Натан, будь ласка, не треба.

— Ідіотки, — прошипів пророк.

Він рвонувся до неї так стрімко, що Маргарита злякалася. Чисто рефлекторно вона вивільнила силу нашийника. Натана жбурнуло на коліна. Він схопився за груди, судорожно ковтаючи повітря. В ту ж мить Маргарита, опанувавши себе, зупинила магічний потік. Вона вже шкодувала про скоєне.

— Вибач, Натан. Ти налякав мене. Як ти? — Він вчепився в підлокітник, насилу підвівся, важко дихаючи опустився в крісло і кивнув. Маргарита зніяковіло мовчала, чекаючи, поки він прийде в себе. Натан криво посміхнувся.

— Злякав я тебе, так? А хочеш злякатися по-справжньому? Хочеш, я покажу тобі пророцтво? Не розповім, а саме покажу? Покажу все, як воно буде насправді. Я ніколи ще не показував цього жодній сестрі. Ви всі вивчаєте пророцтва і думаєте, що здатні зрозуміти, що стоїть за словами, але ви не розумієте нічого. Не так потрібно працювати з ними.

Маргарита нахилилася до пророка.

— «Не так потрібно працювати?» Що ти хочеш сказати? У пророцтвах говориться про майбутнє, і ми намагаємося зрозуміти це.

Він похитав головою:

— Це далеко не так. Пророцтва даються тими, хто наділений даром, такими, як я, пророками. І розуміння їх теж дається тим, хто наділений даром, таким, як я. А ті, хто мають лише силу, як ти, не здатні зрозуміти прочитане або почуте.

Він випростався, і знову Маргарита шкірою відчула його ауру, його могутність.

Вона ніколи не чула про такі речі. Вона не знала, чи говорить пророк правду, чи всі його слова викликані гнівом.

— Натан, все, що ти можеш розповісти або показати мені, принесе нам неоціненну допомогу. Ми разом боремося на стороні Творця. Його воля головна в нашому житті. Сили Безіменного вічно борються з нами. Так, я хотіла б, щоб ти показав мені пророцтво так, як воно здійсниться.

Лице пророка стало таким серйозним, що в неї перехопило подих.

— Добре, сестра Маргарита. — Він схилився до неї. — Дивись мені в очі, прошепотів він. — Загубися в моїх очах.

Його пильний погляд заворожував, глибокі, темні очі, здавалося, стають все більше і більше… більше і більше… Не було нічого, крім його бездонних очей. А потім Маргарита побачила безмежне чисте небо.

— Я знову скажу тобі справжнє пророцтво, але на цей раз ти побачиш, що стоїть за словами. — Маргарита слухала його і ніби пливла в небі, як хмара. — Не допоможе ніхто, крім єдиного, народженого з даром нести силу Істини, того, хто…

Слова розтанули і зникли, і вона побачила. Картини, запахи, звуки нахлинули на неї.

Вона побачила прекрасну жінку з довгим волоссям, одягнену в сукню з білого атласу, — Мати-сповідницю. Маргарита побачила, як Квод з Д'хари вбивають інших сповідниць, і її охопив жах. Вона побачила найближчу подругу, зведену сестру жінки в білому, побачила, як та вмирає у неї на руках. Вона відчула відчай Матері-сповідниці.

Потім Маргарита побачила Матір-сповідницю поруч з тією людиною з Д'хари, яка посилала кводи вбивати інших сповідниць. Стрункий, гарний чоловік у білому одязі стояв перед постаментом з трьома скриньками. Маргарита здивувалася, помітивши, що шкатулки відкидають різну кількість тіней.