П'ятеро поросят
- Автор: Кристи Агата
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Год: «Донбас»
- ISBN: 5-7740-0381-7
- Переводчик: Ю. Лившиць
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «П'ятеро поросят». Краткое содержание книги:
— І що ж він відповів?
— Він ніби розгубився. Поплескав мене по плечу і сказав; «Ех, чудовий хлопець ти, Мередіте, але надто сентиментальний! Зачекай, закінчу картину, і ти переконаєшся, що я був правий». До біса картину, сказав я, на що він посміхнувся і відповів, що навіть усі істеричні жінки Англії не, змогли б добитися цього. Я висловив думку, що з його боку було б значно тактовніше приховати все це від Керолайн до того часу, поки буде готова картина. Він сказав, що це не його вина, Ельза наполягла, відкрила таємницю. На моє запитання — чому? — він відповів, що Ельза вбила собі в голову, що інакше, мовляв, буде нечесно. Вона хотіла, аби все було ясно, відверто. Звичайно, з одного боку, це можна було зрозуміти і навіть пробачити.
— Чесність викликає багато неприємностей і зайвих страждань, — зауважив Пуаро.
Мередіт Блейк глянув на нього, осудливо — йому не вельми сподобалась ця думка.
— То були надто нещасні хвилини для всіх нас.
— Один, кого ніби ніщо не зачіпало, був Еміас Крейль, — замітив Пуаро.
— І знаєте чому? Тому, що він був закоренілий егоїст. Я мов зараз бачу його насмішкуваті очі. Він міг сказати: «Не нервуй, Мередіте, все прекрасно влаштується!»
— Непоправний оптиміст! — прошепотів Пуаро.
— Різновидність мужчини, який не сприймає жінок всерйоз. Йому можна було сказати, що його дружина у відчаї, але…
— Вона вам про це говорила?
— Не дослівно… Але ніколи не забуду її вигляду в той пам'ятний день, після обіду. Бліда і напружена, з якимось відчаєм в очах, вона весь час говорила, сміялася, хоч на лиці в неї можна було прочитати муку, страждання… Це найвразливіше, що я бачив у житті.
Еркюль Пуаро деякий час дивився на Мередіта мовчки. Було цілком зрозуміло, що людина, яка сиділа перед ним, не вважає несумісним чи абсурдним говорити так про жінку, яка другого ж дня вбила свого чоловіка.
Мередіт Блейк вів далі. Первісна його підозріливість зникла зовсім. До того ж Еркюль Пуаро вмів слухати. Для таких людей, як Мередіт Блейк, вдруге переживати минуле є особливою подією. Він розповідав більше для себе, ніж для свого гостя.
— Я, мабуть, повинен був щось запідозрити. Керолайн сама звела розмову про моє… про мою невеличку пристрасть. Мушу зізнатися, що справді є в мене така пристрасть. Дослідження старих англійських ботаніків, які займалися лікарськими рослинами, справді має науковий інтерес. Стільки рослин, які в минулому використовувалися в медицині, зараз зникли з офіціальної фармакопеї. І це справді диво! Звичайний відвар одної чи двох рослин інколи може творити неймовірне. В більшості випадків після їх вживання лікарське втручання зайве. Французи розуміють ці речі.
Мередіт Блейк був глибоко захоплений своєю улюбленою темою.
— Чай з кульбабки, наприклад, чудесний засіб! Або відвари шипшини… Я нещодавно десь прочитав, що він знову входить у моду в медицині… Отож, признаюся, що виготовлення ліків було для мене досить приємним заняттям: збирання рослин у певну пору, сушіння їх, подрібнення і таке інше… Я навіть інколи ставав забобонним і збирав коріння в місячні ночі або ж хтозна за якими порадами старих. Того дня, пригадується, я детально розповів гостям про цикуту. Вона цвіте двічі на рік. Ягоди збираються в стадії дозрівання, трохи раніше, ніж вони пожовтіють. Знаєте, кажуть, є цілком забутий медичний препарат. Але я довів її ефективність при лікуванні коклюшу і, до речі, астми.
— Ви розповіли їм про все це у себе в лабораторії?
— Так, я повів їх показати лабораторію, пояснив властивості різних медикаментів — валеріанки, наприклад. Згадав навіть про те, як вона приваблює кішок… Потім вони запитали мене про красавку, і я розповів їм про цю рослину, а також про атропін. Вони були дуже задоволені.
— Вони були. Хто це «вони»? Мередіт Блейк дещо здивувався.
— О, вся компанія! Чекайте, я пригадаю: були там Філіп, Еміас і Керолайн. Звичайно ж — Анжела. І Ельза Грієр…
— Більше нікого?
— Здається, ні. Так, я впевнений. — Блейк здивовано глянув на Пуаро. — А хто ще міг бути?
— Ну, можливо, гувернантка…
— Ага… Ні, іі і тоді не було. Вже не пригадую її ім'я. Симпатична жінка, яка дуже серйозно ставилася до своїх обов'язків. Мені здається, Анжела завдавала їй багато клопотів.
— Чому?
— Тому що Анжела була гарна дитина, яка, однак, інколи ставала невпізнанною і цілком виходила з-під контролю. Весь час вона була зайнята тим, що придумувала щось. Одного разу вона засунула Еміасові за комір равлика чи щось в цьому роді, коли той саме був зайнятий своєю картиною. Він підскочив, ніби вжалений, і закипів вулканом, страшенно її вилаяв. Після цього інциденту Еміас наполягав, щоб дівчину відправили до школи.