У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна
- Автор: Хаггард Генри Райдер
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: "Школа"
- ISBN: 966-8182-55-3
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна». Краткое содержание книги:
Знову ти хитаєш головою. Тримай її тихо, щоб думки не скаламутилися, як вода на вітрі. Принаймні це було зображення чогось огидного, значно більшого, ніж ти. Ах, воно росте, росте! Тепер я знаю це. Маку мазане, стань поряд зі мною, а ти, жовта людино, обернися спиною до вогню! Ба! Він погано горить, а в повітрі холодно! Я його роздую яскравіше.
З цими словами він вийняв з мішка дрібку якогось порошку і висипав його на попіл. Потім він простягнув свої кістляві пальці, немов гріючи їх над вогнем, і поволі підняв руки. Вогонь спалахнув, підстрибнувши на три-чотири фути. Карлик опустив руки, і полум’я спало. Знову він підняв руки, і полум’я спалахнуло, але цього разу набагато вище. Це зробив так тричі. Вогонь піднявся стовпом на п’ятнадцять футів і так залишився горіти, рівно, як у лампі.
— Тепер дивися на цей вогонь, Макумазане, і ти теж, жовтий чоловічку, — сказав Зікалі новим незнайомим голосом, немов уві сні, — і скажи, що ти в ньому бачиш, бо я нічого не можу роздивитися. Мені нічого не видно.
Я дивився і першу хвилину нічого не помічав. Потім з вогню виріс якийсь примарний образ. Він гойдався, мінявся, приймаючи певні контури, чіткі й реальні. І ось перед собою у вогні я побачив Хоу-Хоу — таким, яким він був зображений на печерній скелі, тільки, як мені здалося, живим, тому що очі його зблискували. Хоу-Хоу, що дивиться, як демон у пеклі. У мене перехопило подих, проте я вистояв твердо. Але Ханс вигукнув своєю понівеченою голландською мовою:
— Всемогутній! Це ж потворний старий біс! — і з цими словами впав навзнак і тихо лежав, занімівши з жаху.
— Хо-хо-хо! — засміявся Зікалі. — Хо-хо-хо!
І дванадцять разів стіни ущелини озивалися “хо-хо-хо!”
Розділ IV
ЛЕГЕНДА ПРО ХОУ-ХОУ
Зікалі замовк і дивився на нас своїми запалими очима.
— Хто перший сказав, що всі чоловіки дурні? — запитав він. — Вірогідно, вродлива жінка, яка ними гралася і переконалася в їхній дурості. А я додам: кожен чоловік колись буває боягузом, який би він не був сміливий в усьому іншому. Більше того, всі чоловіки однакові. Яка різниця між тобою, Макумазане — Білий Мудрецю, який сотні разів дивився в очі смертельної небезпеки, — і ось цією жовтою мавпою? — тут він вказав на Ханса, який лежав на спині, викотивши очі і бурмочучи молитви всіляким богам. — Обидва ви однаково злякалися, але тільки білий владика прагне приховати свій страх, а жовта мавпа цокає зубами за звичаєм усіх мавп.
Ти злякався простого фокуса: я показав вам картину, про яку ви обидва думали. Зваж — знову не чарівництво, а простий фокус, доступний будь-якій дитині, якщо її навчити. Сподіваюся, ти поводитимешся пристойніше під час зустрічі з самим Хоу-Хоу — інакше я розчаруюся в тобі, і скоро в печері чудовиська додасться ще два черепи. А може, в тебе вистачить хоробрості. Так, звичайно. Адже ти не схочеш померти, знаючи, як довго і голосно я сміятимуся, почувши цю звістку.
Щоб виграти час для роздуму, старий чаклун узяв дрібку принесеного мною тютюну. Він промацував нас поглядом до самих кісток!
Аби тільки сказати що-небудь, щоб він не подумав, що налякав мене своїми маніпуляціями, я відповів:
— Ти маєш рацію, Зікалі, стверджуючи, що всі чоловіки дурні, бо ти сам щонайперший і найбільший дурень.
— Я часто сам про це думав, Макумазане, з причин, які залишаю при собі. Але мені цікаво знати, чому ти це говориш, — чи збігаються твої підстави з моїми?
— По-перше, тому що ти стверджуєш, ніби Хоу-Хоу насправді існує; по-друге, ти сказав, що Ханс і я зустрінемося з ним віч-на-віч — чого ми ніколи не зробимо. Отже, облиш це безглуздя і покажи нам, як робити картини у вогні. Ти сказав, кожна дитина може оволодіти цим мистецтвом.
— Якщо її навчити, Макумазане. Але я все-таки не настільки дурний. Я не хочу створювати собі суперників. Ні, хай кожен залишає собі свої знання, а то ніхто не платитиме за них. Але чому ти думаєш, що ніколи не зустрінешся із живим Хоу-Хоу?
— Тому що його не існує, — люто відповів я, — а якщо й існує, то, мабуть, його житло далеко звідси, і мені туди не дістатися без нових волів.
— Ох, — сказав Зікалі, — я знав, що ти поспішиш до Хоу-Хоу, як наречений до нареченої, і все приготував. Завтра ти одержиш волів білого купця — здорових і жирних.