Таємнича історія Біллі Міллігана
- Автор: Киз Дэниел
- Серия: Билли Миллиган #1
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-0857-5
- Переводчик: Олена Стусенко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Таємнича історія Біллі Міллігана». Краткое содержание книги:
Ледве переступивши поріг свого помешкання, Ґері зателефонував Джуді.
— Гей, раднику, — засміявся він, — Гардинг прийде.
У суботу, 11 березня, Джуді зайшла до в’язниці округу Франклін сказати Міллігану, що плани змінились і лікарка Корнелія Вілбур приїде тільки наступного дня.
— Вибач, я мала повідомити тебе ще вчора, — перепросила вона.
Юнак затремтів, мов у пропасниці. З виразу обличчя вона зрозуміла, що перед нею Денні.
— Дороті Тернер більше не прийде, правда?
— Авжеж прийде, Денні. Чому ти так вирішив?
— Люди постійно дають обіцянки, а потім забувають. Не покидайте мене, будь ласка.
— Нізащо не покину. Але ти маєш опанувати себе. Завтра завітає лікарка Вілбур, а з нею — Стелла Каролін і Дороті Тернер. Я також прийду. І ще дехто.
Його очі округлились.
— Ще дехто?
— Ще один лікар, Джордж Гардинг. Він представлятиме шпиталь Гардинга. І обвинувач, Берні Явич.
— Чоловіки? — зойкнув Денні і так затрусився, що в нього зацокотіли зуби.
— Їхня присутність дуже важлива для справи, — сказала Джуді. — Але ми з Ґері будемо з тобою. Слухай, давай-но я зараз принесу тобі заспокійливе, щоб ти так не хвилювався.
Денні кивнув.
Джуді погукала вартового і попросила відвести її клієнта до тимчасової камери, поки сама вона сходить за медпрацівником. Коли вона за кілька хвилин повернулася з медбратом, Мілліган сидів згорблений у віддаленому кутку камери. В юнака був роз’юшений ніс і скривавлене обличчя. Він знову пробував розбити голову об стіну.
Він подивився на Джуді так, ніби не очікував її тут побачити, і вона зрозуміла, що це вже не Денні. Це був хранитель болю.
— Девіде, це ти? — запитала вона.
Він кивнув.
— Мені боляче, пані Джуді, дуже боляче. Я більше не хочу жити.
Вона його пригорнула.
— Не кажи так, Девіде. Тобі ще є для чого жити. Багато людей вірить у тебе, і ми тобі допоможемо.
— Мені страшно, я не хочу до в’язниці.
— Тебе не посадять до в’язниці. Ми будемо боротися, Девіде.
— Я не зробив нічого поганого.
— Знаю, Девіде. Я тобі вірю.
— А коли до мене знову прийде Дороті Тернер?
— Я ж тобі каза… — почала відповідати Джуді, але усвідомила, що насправді казала це не йому, а Денні. — Завтра, Девіде. І з нею буде ще одна лікарка, пані Вілбур.
— Ви ж не розповісте їй таємницю, правда?
— Ні, Девіде, — похитала вона головою. — Гадаю, що лікарці Вілбур і розповідати нічого не доведеться.
Недільний ранок 12 березня видався холодним, але сонячним. Берні Явич вийшов з машини і попрямував до в’язниці округу Франклін, почуваючись ні в сих ні в тих. Уперше за всю свою кар’єру обвинувача він отримав нагоду побувати на психіатричному обстеженні підсудного. Юрист зачитав до дірок звіт, надісланий Південно-західним центром, і поліцейські рапорти, проте й досі не мав уявлення, чого слід очікувати.
Він ніяк не міг повірити, що світила психіатрії мають історію з розщепленням особистості за чисту монету. Приїзд Корнелії Вілбур його анітрохи не переконував. Вона в усе це вірить, а отже, побачить саме те, що хоче побачити. Насправді Явич збирався спостерігати за реакцією лікаря Джорджа Гардинга, оскільки вважав його найавторитетнішим психіатром у всьому Огайо. Явич був упевнений, що лікаря Гардинга ніхто не зуміє пошити в дурні. Багато провідних обвинувачів, які здебільшого ні в що не ставили свідчення психіатрів, охоче робили виняток для Джорджа Гардинга-молодшого.
Невдовзі прибули й решта. Їм виділили кімнату на одному з нижніх поверхів. Це було просторе приміщення зі столом, дошкою і рядами складаних стільців. Зазвичай там збирались офіцери під час перезміни.
Явич привітався з лікаркою Стеллою Каролін і Шейлою Портер, соціальною працівницею Південно-західного центру. Потім його познайомили з лікаркою Вілбур і лікарем Гардингом.
А тоді двері до кімнати відчинились і обвинувач уперше побачив Біллі Міллігана. Джуді Стівенсон ішла поруч із ним, тримаючи за руку. Попереду крокувала Дороті Тернер, а замикав процесію Ґері. Вони увійшли, і Мілліган, побачивши гурт людей, завагався.
Дороті Тернер по черзі відрекомендувала йому кожного з присутніх, після чого підвела хлопця до стільця, що був поруч із місцем Корнелії Вілбур.
— Лікарко Вілбур, — неголосно промовила вона, — це Денні.