Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

Ніяк зовні не висловлюючи своє пробудження, вона дуже повільно потягнулася рукою до пояса, щоб дістати ніж. Піхви частково були під нею, оскільки вона лежала на правому боці. Їй потрібно було протиснути пальці під себе і дістати ніж, і при цьому не показати, що вона прокинулася. Вона розраховувала, що ковдру допоможе приховати рух руки.

Ножа там не було.

Сподіваючись що він з якоїсь випадковості випав і лежить на землі поблизу, вона непомітно подивилася вниз. Але його не було і там. Поки вона обмацувала під ковдрою, намагаючись знайти свій ніж, вона помітила неподалік купу одягу Самюеля. Потім вона побачила ніж, кинутий поверх його одягу, занадто далеко від неї, поза досяжністю.

Їй стало огидно, коли вона представила, як він крадькома скидав з себе одяг і витріщався на неї, поки вона спала. Вона була в шоці від думки, що він підібрався так близько і, спостерігаючи за нею і виймаючи її ножа, готувався зайнятися з нею непристойностями, а вона, при цьому, навіть і не підозрювала про це. Поряд з потрясінням, вона сердилася на себе за те, що дозволила йому зайти так далеко.

Хоча Самуель і здавався завжди боязким і соромливим, часом йому не терпілося прислужитися, і цей вчинок її зовсім не дивував. Вона дуже добре пам'ятала ті моменти, коли ловила його погляд на собі. Ті погляди завжди походили на вираз боягузливої пристрасті, яку він ніколи нічим іншим не виявляв. Вона визвала в собі гнів, спрямувавши його на виживання.

Залишаючись в замішанні і нерішучості, Самуель, замість рішучої атаки, рухався вкрай повільно, п'ядь за п'яддю змінююючи своє положення, підкрадаючись все ближче. Очевидно, він хотів опинитися повністю над нею, а потім, коли відчує, що підібрався досить близько і упевниться, що вона не зможе визволитися, то силою заволодіє нею і втілить в життя свої підлі думки, які завжди ховалися за його жовто-золотистими очима.

Самуель не був великим, але він був м'язистим. Безумовно, він був сильнішим. Не було ніякого способу вивільнитися без боротьби, а для сутички з ним її становище залишало бажати кращого. На такій близькій відстані вона навіть не зможе дієво врізати кулаком. У такій близькості, без ножа, без будь-кого, хто б зміг прийти до неї на допомогу, занадто мало було надії зуміти відбитися від нього.

Навіть притому що він був значно сильнішим, і вона спала, він все ж діяв насторожено. Він помилився, рішуче не вивівши її зі сну. І питання було зовсім не у браку можливостей чи переваги, а в нестачі хоробрості. Єдиною її перевагою в цей момент було те, що він не діяв стрімко, і що він не підозрював про її готовність до захисту. Їй не хотілося втрачати цю перевагу. Коли вона почне діяти, то несподіванка допоможе навіть врівноважити сили і дасть ту можливість, яка не представиться знову.

У голові вона стрімко перебрала можливі варіанти. Залишалося тільки одне — вдарити першої. І вона має зробити це точно.

Перше, що спало на думку — вдарити коліном в те місце, удар по якому доставить йому найбільшу біль, але якщо врахувати, що вона лежала на правому боці, а її ноги були обгорнуті ковдрою, і ще враховуючи, що він, розмістився над нею, притиснувши ковдру колінами, то подібна дія виявиться поганим варіантом першого удару.