Історія України-Руси. XI - XIII вік
- Автор: Грушевский Михаил Сергеевич
- Серия: Історія України-Руси #2
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія України-Руси. XI - XIII вік». Краткое содержание книги:
У другому томі аналізується міжнародне становище, політичний та економічний розвиток Київської Держави, окремих її земель - Київської, Турово-Пінської, Чернігівської, Переяславської, Волині, Побужжя, Галичини, Угорської Русі, а також Степу в XI - XIII ст. Для істориків, археологів, етнографів, філологів, усіх зацікавлених рідною минувшиною.
Примітки
1) Див. вище с. 312-3.
2) Лїтературу історичної ґеоґрафії Галичини див. в прим. 9.
3) „Иде Лестько на Льва и взя у него городъ Переворескъ” — Іпат. с. 582, пор. с. 586.
4) Volum, legum II. 267: dzierzawy Krzeszowska i Zamechska w ziemiach Ruskich, bądż też y w woiewodztwie Bełskim leżące; останнїй додаток про Белзьке воєводство, зроблено тільки „на всякий випадок”, бо Замхівське староство все зачисляєть ся до Перемишльської землї — див. поборові реєстри Перемишльської землї XVI в. в żrόdła dziejowe XVIII. I с. 139 і 24. Тут бачимо й склад сих волостей (для Замхівської див. також Жерела до іст. України-Руси т. II). Осади: Гута Крешівська і Майдан Княжпільський показують, що границї Крешівської волости займали правий (північний) берег Танви.
5) Akta grodz, і ziem. XIII с. 431 (вичислені села Лежайської королївщини), про Соколів — Baliński і Lipiński Starożytna Polska II с. 81. Пор. реєстри в XVIII т. ч. l żrόdła dziejowe, sub vocibus.
6) Грамота 1356 р.: oppidum Rzeschoviense cum suo toto districtu in terra Russiae situm, secundum quod antiquitus per serenissimos duces Russiae extitit limitatum — videlicet а villa Dombrowa, que ad terram Sandomiriensem noscitur adiacere, et ex alia parte protendentibus graniciis usque ad villam Lanzaysko limitibus terrae Iaroslaviensis confinan(tibns)., item a dextris versus Russiam descendendo usque ad limites castri Czudec — Codex diplomaticus Poloniae I c. 204. Грамота 1358 р.: villa nostra vulgariter dicta Rogi in terra Russiae prope Crosno sita in fluvio Lubatowa — Codex Małopolski III ч. 721.
7) Моровля — villam super fluvim Mrowa in districtu Sandomiriensi... nomen ville Mrova imponendo, Kodeks. Malop. III с. 697, Домброва — в грамотї 1358 р., як вище.
8) І с. 533, про се див. прим. 9.
9) В актах XV в. вичисляють ся такі села Сяніцького повіта на захід від Вислока: Бзянка, Вислок, Вороблик, Лежани, Любатівка, Посада Верхня і Нижня, Роги, Торговиска — див. Akta grodz, і ziem. т. XVI, показчик sub voce: Sanok districtus.
10) Грамота Болеслава кн. краківського в 1277 р., Kodeks Małopolski I ч. 93, тут фіґурує Фриштак, Добрехів, Гольцова, Зеленчина воля, Городиско, Завадка, Глиник, Висока й ин. в колїнї Вислока, Ясло, Лайще, Лубно, Копитова, Бібрка й ин. в порічю Яселки. Ясел фіґурує і в старшій грамотї тогож Болеслава з 1262 p. (ib. ч. 60), звістній в тих же потвердженнях з XVI-XVII в. (З потверджень тих найстарше 1360 р., але ми не маємо й його в ориґіналї. Тим часом декотрі з названих тут сїл виступають в 1348-1354 як королївські, нпр. Kodeks Małopolski III ч. 687 і 707 — Копитова, Лубно, Лайще).
11) В реєстрах папського податку з 1326 p. (Theiner Monum. Poloniae І с. 255) фіґурують між польськими парафіями Чудец (Czudecz) і Добрихів (Debrechow), коло Стришева. Добрихів виступає як маєтність копшивницького монастиря в документї 1338 p. (Kod. Małopolski III ч. 653). В цитованій вище грамотї 1356 р. Чудець мабуть також не зачисляєть ся до руських земель. Для XVI в. див реєстри в Zrόdła dziejowe XVIII. І і мапу. Завважу, що виказам з 1326 р. і взагалї церковним границям особливе значіннє надавав недавно проф. Потканьский (Granice biskupstwa krakowskiego. Rocznik krakowski IV), уважаючи східню границю краківської діецезії заразом границею полїтичною і церковною (c. 226). Та при змінности полїтичних границь трудно говорити так катеґорично. Старою егноґрафічною племінною границею Руси й Польщі уважає він пущу, що тягнула ся ”Вислоком, від устя Сяну” (Przywilej z 1086 roku — Kw. hist. 1903 с. 24). Докази обіцяв він дати пізнїйше, але досї сеї обіцянки не сповнив. З того що досї знаємо, така племінна границя здаєть ся не дуже правдоподібною.
12) Привилей в 1282 p. (Riedel's Codex dipl. Brandenburgensis серія I т. XX с. 190 ч. 19) звістний в потвердженню з 1305 р. (тамже ч. 25), передрукованім з Бекмана Bischof thum Lebus, 1706, с. 7; ориґінал близше незнаний; сумнїви що до змісту документу 1282 р. у Войцєховского Szkice historyczne c. 43, сумнїви що до дати потвердження у Абрагама op. c. с. 199. На потвердженнє того, що біскуп любуський мав до Коросна якісь права, Войцєховский вказує (с. 46), що він поберав там медову дань „з Поляків'' в XIV-XV в., хоч саме Коросто було тодї королївським містом (Liber bеnеfiсіоrum І с. 650). Може з таких поборів in partibus і виросли сї претензії католицьких бїскупів і монастирів до тих пограничних міст?