Необхідні речі
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Клуб семейного досуга
- ISBN: 9786171290396
- Переводчик: Владимир Куч
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Необхідні речі». Краткое содержание книги:
Обережно! Ненормативна лексика!
У форматі PDF A4 збережений видавничий макет книги. (В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.)
Дві маленькі чорні дірочки виникли на заголовку «РІВЕНЬ СХВАЛЕННЯ МАК-КЕРНАНА[157] СЯГАЄ НЕБАЧЕНИХ ВИСОТ». Сонні Джекетт скрикнув і смикнувся. Задні ніжки крісла ковзнули, і Сонні повалився на підлогу, а кров полилася йому на уніформу… але ім’я, вишите на ній золотою ниткою, було «РІКІ». Це був не Сонні зовсім, а Рікі Біссонетт.
– Ой бля! – скрикнув Едді. – Я, блядь, не того білого вколошив!
– Привіт, Едді, – озвався позаду нього Сонні Джекетт. – Добре, що я саме посрати відійшов, нє?
Едді почав обертатися. Не встиг він зробити це й наполовину, як три кулі з пістолета, який Сонні купив сьогодні по обіді в містера Ґонта, прошили його спину, трощачи хребет.
Безпорадно витріщеними очима він спостерігав, як Сонні схиляється над ним. Дуло пістолета в його руках було величезне, як тунель, і темне, як вічність. Обличчя згори було бліде й рішуче. По одній щоці тягнулася смуга мастила.
– Нє, ну вирішити вкрасти мій новий набір торцевих гайкових ключів – то була не велика помилка, – промовив Сонні, притискаючи ствол до центру лоба Едді Ворбертона. – А от написати й розповісти мені про те, що збираєшся це зробити… отут ти й помилився.
Величезне біле світло – світло усвідомлення – раптом спалахнуло в голові Едді. Тепер він пригадав лист, який кинув у щілину для пошти тієї Чалмерз, і йому вдалося скласти докупи витівку із запискою, яку він отримав, та тією, про яку щойно розповів Сонні.
– Послухай! – прошепотів він. – Вислухай мене, Джекетт… нас намахали як дітей, нас обох. Ми…
– Прощавай, чорнобривцю, – перебив його Сонні й натиснув гачок.
Сонні майже хвилину не зводив очей із того, що лишилося від Едді Ворбертона, загадуючись, чи варто було послухати, що там він силкувався розповісти. Вирішив, що відповідь – ні. Що розумного може розповісти чоловік настільки тупий, що відправив таку записку?
Сонні підвівся, зайшов у кабінет і переступив через ноги Рікі Біссонетта. Він відчинив сейф і витягнув гайкові ключі з подвійними розмірами, які йому продав містер Ґонт. Він так і дивився на них, перебирав, лагідно крутив у руках, тоді клав на місце, коли поліція штату приїхала, щоб заарештувати його.
«Припаркуйтеся на розі Берч і Мейн, – пояснив містер Ґонт Бастерові по телефону, – і просто чекайте. Я відправлю декого до вас».
Бастер ретельно дотримувався цих указівок. Зі своєї точки огляду за квартал він бачив цілу купу людей, які підходили до устя службового провулка й виходили звідти – майже всі його друзі й сусіди, здавалося, цього вечора мають якісь справи з містером Ґонтом. Десять хвилин тому жінка з прізвищем Раск заблудила туди в розстебнутій сукні, з таким виглядом, ніби з якогось кошмару вилізла.
А потім, хвилин за п’ять після того, як вона вийшла з провулка, ховаючи щось у кишеню (сукня так і залишалася розстебнутою, і з неї виднілося немало, але хто, розмірковував Бастер, при здоровому глузді захотів би дивитися), згори Мейн-стріт почулося кілька пострілів. Бастер не міг визначити точно, але йому здавалося, що вони долинули з СТО «Суноко».
На Мейн-стріт з боку муніципалітету, блимаючи блакитними мигалками, розганяючи репортерів, ніби голубів, вигулькнули автомобілі поліції штату. Хоч і в схованці, Бастер вирішив, що буде розсудливіше на якийсь час заховатися в задній частині фургона.
Автомобілі промайнули повз, а миготливі блакитні вогні на мить освітили дещо сперте на задні двері фургона – речовий мішок із зеленого полотна. Зацікавившись, Бастер розв’язав вузол на затяжному шнурку, розкрив отвір сумки й зазирнув досередини.
Зверху всередині лежала коробка. Бастер витягнув її й побачив, що решта мішка наповнена таймерами «Готпойнт». Їх було десятків два щонайменше. Гладенькі білі циферблати витріщалися на нього, ніби беззіничні очі сироти Енні[158]. Він розкрив коробку, яку був дістав, і побачив, що в ній повно «крокодилів» – тих, якими електрики іноді роблять швидкі підключення.
Бастер скривився… а тоді раптом у голові з’явилося зображення службової форми – касл-рокської форми на виділення коштів, якщо бути точним. У полі «Продукти та/або сервіси для постачання» гарним шрифтом значилося: «16 ЯЩИКІВ ДИНАМІТУ».
Сидячи в задній частині фургона, Бастер почав повільно посміхатися. Тоді сміятися. Надворі загрюкотів і прокотився грім. Язик блискавки лизнув випнутий живіт хмари і штрикнув потік Касл.
Бастер не припиняв сміятися. Він сміявся, доки від реготу не захитався фургон.
– Вони! – кричав він, заливаючись сміхом. – О Боже, що ж ми для Них маємо! Просто щось із чимсь!
157
John R. McKernan Jr. – американський політик, двічі (1987–1995) був на посаді губернатора Мейну.
158
Персонаж коміксу Little Orphan Annie, що виходив у 1924–2010 роках. У мальованої героїні замість очей просто білі кола.