Планета Новорічних Ялинок (збірка)
- Автор: Родари Джанни
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Анатолій Іллічевський
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Планета Новорічних Ялинок (збірка)». Краткое содержание книги:
Як бачите, Помідорів сон був неспокійний, всі хотіли відняти у нього половину того злощасного торта. Та й сам торт не дав йому насолоди - з шоколадного раптом став картонний; Помідор відкусив шматочок, і його рот наповнився твердим, як дерево, картоном.
Поки Помідора мучили ці сновидіння, Полуничка від- . горнула ковдру з його ніг, Вишенька потихеньку стяг панчохи і знайшов ключі.
- Ось вони! - прошепотів він. 'Дівчинка глянула на Помідора:
- Він сказиться, коли помітить!
- Біжімо, поки не прокинувся!
- Не прокинеться! Я насипала стільки порошку, що вистачило б на ціле вороже військо.
Навшпиньки, затамувавши подих, вийшли вони з кімнати, причинили тихенько двері і сходами зійшли вниз.
Раптом Вишенька спинився і прошепотів:
- А як бути зі сторожею?
От про це вони й не подумали.
Полуничка засунула пальця в рот: це допомагало їй думати. Посмокчеш пальця - і щось придумаєш. [63]
- Я вже придумала,- сказала нарешті вона.- Я піду поза замком і почну щосили кликати на допомогу. Ти викличеш сторожу з тюрми і пошлеш до мене. Залишишся сам і тоді відімкнеш.
Так вони й зробили. Все вийшло якнайкраще. Полу-ничка так пронизливо верещала «рятуйте», що не то люди,- дерева мало не побігли їй на допомогу. Сторожі послухалися Вишеньку і щосили помчали на крик.
- Швидше, ну швидше! Там розбійники! - кричав їм услід Вишенька.
І тільки-но залишився сам - відімкнув темницю. Важко уявити, як він зрадів і здивувався, коли серед інших в'язнів побачив Цибуліно.
- Цибуліно! Ти тут? То ти не втік?
- Розповім потім, Вишенько, а тепер не гаймо часу! - Нам треба хутчій тікати!
- Сюди, сюди! - І Вишенька показав їм стежку, що вела простісінько до лісу.- Сторожі побігли в інший бік!
Кума Динька, як ви вже знаєте, була товстенька і не могла бігти швидко, тож вони покотили її, наче справжню диньку.
Цибуліно на хвилину затримався і так щиро подякував Вишеньці, що у того аж сльози на очах заблищали.
- Ти молодець! - сказав Цибуліно.- Я не вірив, що ти справді захворів.
- Тікай швидше, бо вони тебе схоплять!
- Добре! Біжу! Скоро зустрінемося і ще завдамо Помідорові клопоту!
Цибуліно в два скоки догнав друзів і допоміг їм котити Диньку далі.
Вишенька побіг назад, щоб покласти ключі на місце, тобто у панчоху Помідора.
А в цей час тюремники знайшли Полуничку всю в сльозах. Вона навмисне роздерла свій фартушок і подряпала личко, щоб ті повірили у напад розбійників.
- Куди вони втекли? - запитали її тюремники. Від бігу вони страшенно захекалися.
- Он туди! - показала на дорогу до села винахідлива Полуничка. [64]
Тюремники чимдуж помчали туди. Вони двічі чи тричі оббігли все село і заарештували одного Кота. Той пручався, та його силоміць привели до тюрми.
- Ви не маєте права мене арештовувати. Я живу у вільній країні! - роздратовано пирскав Кіт.- І до того ж ви з'явилися якраз тоді, коли от-от мала вискочити з нори миша. А я цілісінькі дві години її підстерігав.
- Не журися, у в'язниці буде тобі доволі мишей,- відповів начальник сторожі.
Через півгодини вони дійшли до замку. Спробуйте уявити, що з ними сталось, коли вони дізналися про втечу всіх Помідорових в'язнів!
Вони вкинули Кота до в'язниці, а самі зі страху перед грізним синьйором Помідором покидали зброю і порозбігалися хто куди.
Другого дня вранці синьйор Помідор прокинувся і подивився на себе в дзеркало.
«Ніс у мене загоївся, пластир можна зняти і йти допитувати в'язнів».
Помідор взяв з собою синьйора Гороха як адвоката і синьйора Петрушку, щоб записувати відповіді в'язнів. Усі троє поважно, як то личить начальству, рушили до тюрми. Синьйор Помідор дістав ключа з правої панчохи, відімкнув двері і так прудко відскочив назад, аж звалив синьйора Петрушку, що стояв позад нього.
А із темниці почувся такий жалібний нявкіт, який міг би і каміння разжалобити:
- Ня-а-в!.. Ня-а-в!
- Що ви тут робите? - спитав синьйор Помідор у Кота, коли трохи отямився від здивування.
- Ой-ой-ой! У мене жив-і-т болить! - лементував Кіт.- Одвезіть мене до лікарні або покличте лі-і-каря!