Пісні далекої Землі [The Songs of Distant Earth - uk]

Кожного разу, коли вони були разом, Лорен відчував напругу, яка нагадувала йому, що він знову мужчина; і доти, доки ця напруга не зніметься, він е знатиме спокою й навіть не зможе плідно працювати. Бувало, що образ Мірісси накладався в нього перед очима на плани й графіки, що стосувалися проекту в Мангровій бухті, і він мусив давати комп’ютерові команду «Пауза», перед тим, як поновити з ним спілкування. Й отак кілька годин перебувати поруч неї, не маючи змоги на більше, ніж обмін ґречними банальностями, було для нього справжньою мукою.

На радість Лоренові, Брант несподівано вибачився й кудись помчав. Про причину Лорен дізнався досить швидко.

— Капітан-лейтенанте Лоренсон! — проголосила мер Уолдрон. — Я сподіваюсь, до Тарни ви не маєте претензій.

Лорен подумки застогнав. Він знав, що має бути ввічливим до мера, але світські люб’язності ніколи не були його сильною стороною.

— Що ви, дякую. Здається, ви ще не знайомі з цими джентльменами.

І він звернувся через патіо — набагато голосніше, ніж було потрібно, — до гурту своїх колег, що тільки-но прибули. На щастя, всі вони були лейтенанти; хоч і поза службою ранг зберігав свою силу, а він ніколи не вагався, щоб ним скористатися.

— Мер Уолдрон, рекомендую вам лейтенанта Флетчера — ти спустився вперше, чи не так, Оуене? Лейтенант Вернер Нга, лейтенант Ранжіт Вінсон, лейтенант Карл Бозлі…

Завжди тримаються вкупі, подумав він, як то властиво марсіанам. Що ж, це робило з них чудову мішень, а молодики були, як на підбір, ставні. Тож, коли він, здійснюючи свій стратегічний план, пішов, мер, здавалося, цього не помітила.

Дорін Чанг воліла б узяти інтерв’ю в капітана, але той зробив лише символічний візит — з’явився, вихилив одну чарочку, вибачився перед господарями й зник.

— Чому він відмовив мені? — спитала вона в Келдора, який не мав куди поспішати й наговорив уже аудіо та відеозаписів на декілька днів.

— Капітан Сірдар Бей, — пояснив він, — має привілейований статус. На відміну од нас усіх, він не зобов’язаний щось пояснювати чи вибачатися.

— У вашому голосі я чую нотки сарказму, — зауважила зірка-репортер Талассіанської телерадіокорпорації.

— Це не навмисно. Я вельми пишаюся капітаном і навіть приймаю його думку щодо мене — з деякими застереженнями, звичайно. Е… ви що, записуєте?

— Зараз — ні. Надто багато фонового шуму.

— Ваше щастя, що я така довірлива людина, бо жодного способу перевірити ваші слова не маю.

— Поза всякими записами, Мозесе: що саме він про вас думає?

— Він радо вислуховує мою думку з того чи іншого питання, покладається на мій досвід, але не сприймає мене надто всерйоз. І я чудово розумію, чому саме. Одного разу він висловився: так: «Мозесе, тобі подобається влада, але не відповідальність. Мені ж — те й те». То було дуже точне спостереження; воно підсумовує різницю між нами.