Коханець леді Чатерлей

— Думаю, вони мають збігатися.

— Добре. Той факт, що деякі речі мають бути не такими, як вони є, не належить до моєї компетенції.

Коні обдумала ці слова.

— Неправда, — сказала вона. — Чоловіки можуть любити жінок і розмовляти з ними. Не розумію, як можна любити їх, не розмовляючи з ними, й досягати при цьому дружби й близькості. Як можна?

— Ну, — сказав він, — я не знаю. Яка користь з моїх узагальнень? Я можу говорити тільки про себе. Мені подобаються жінки, але я їх не жадаю. Я люблю поговорити з ними, і ці розмови роблять нас якоюсь мірою близькими, але відкидають нас на діаметрально протилежні полюси, коли доходить до поцілунків. От такі справи! Але не сприймайте мене, як загальний зразок, очевидно, я належу до особливих випадків, до тих чоловіків, яким подобаються жінки і які не люблять і навіть ненавидять жінок, коли ті прагнуть розігрувати кохання чи вплутують у нього.

— І вам від цього не сумно?

— Чому? Ніскілечки! Я дивлюся на Чарлі Мея та інших чоловіків, які заводять романи… Ні, я ніскілечки не заздрю їм! Пошле доля мені жінку таку, як я схочу, прекрасно. Але я ще не бачив жінки, яку б я хотів, ні разу не зустрічав такої… тому припускаю, що я холодний, хоча деякі жінки мені дуже подобаються.

— А я вам подобаюся?

— Дуже! І бачите, між нами не виникає питання щодо поцілунків, правда?

— Зовсім ні! — сказала Коні. — Але хіба їх не може бути?

— Яким чином, скажіть, ради Бога? Я люблю Кліфорда, та що б ви сказали, якби я підійшов і поцілував його?

— А хіба немає різниці?

— В чому вона, якщо йдеться про нас? Усі ми — розумні людські істоти і здатні стримувати своє єство самця й самиці. Просто стримувати. Як би ви оцінили, коли б я зараз почав поводитися як самець небританського походження і гарцювати зі своїми сексуальними штучками?

— Жахливо.

— Чудово! Повторюю вам, якщо в мені є хоч щось від самця, то я ніколи не зустрічав самиці моєї породи. І я не скучаю за нею, мені просто подобаються жінки. Хто примусить мене їх любити чи прикидатися, що я люблю, й грати в сексуальні забави?

— Принаймні не я. Але хіба тут усе гаразд?

— Можливо, ви щось відчуваєте, я — нічого.

— Так, я відчуваю щось негаразд між чоловіками й жінками. Жінка втратила для чоловіка свої чари.

— А чоловік для жінки?

Вона поміркувала над іншою стороною цього питання.

— Чималою мірою, — сказала відверто.

— Тоді викиньмо все з голови, будьмо порядними й простими, як справжні людські істоти. Хай горять усі ці штучні сексуальні примуси! Я їх відкидаю!

Коні знала, що він і справді має рацію. Однак від цього її почуття зробилися такими безнадійними, такими безнадійними й безладними. Вона почувалася соломинкою на сонному ставку. В чому сенс — її чи будь-чого?

Її молодість повставала. Ці чоловіки здавалися такими старими й холодними. Усе здавалося старим і холодним. І Майкаліс виявився таким розчаруванням, таким нездарою. Чоловіки нічого не хочуть, вони насправді не хочуть жінки, навіть Майкаліс не хоче.