Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів
- Автор: Біленчук Петро Дмитрович, Семаков Геннадій Семенович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-683-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих закладів освіти, науковців, працівників правоохоронних органів і правозахисних організацій.
11.3. Правове забезпечення криміналістичної профілактики
Криміналістична профілактика як державотворча діяльність уповноважених суб’єктів і напрям наукових досліджень базується на загальних криміналістичних рекомендаціях щодо виявлення причин і умов, які призводять до вчинення конкретних злочинів, а також щодо вжиття спеціальних криміналістичних заходів, методів і прийомів для їхнього попередження, запобігання і припинення. Сутність криміналістичної профілактики полягає в тому, що це сфера освітньо-виховної, навчально-методичної, практичної діяльності, а також один із важливих наукових напрямів криміналістичної науки.
Правову основу запобігання злочинам становлять норми різних галузей права. Правові засади криміналістичної профілактики правопорушень і злочинів містяться у ст. 1 Кримінального кодексу України, ряді статей Кримінально-процесуального кодексу України, Кодексі про адміністративні правопорушення, законах України “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про судову експертизу”, “Про міліцію” тощо. Наприклад, у ст. 1 Кримінального кодексу України (2001 р.) чітко зазначається, що завданням кримінального судочинства є “запобігання злочинам”. А в ст. 23 визначено, що при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов’язані встановити причини й умови, що призвели до вчинення злочину, та внести у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов (ч. 1 ст. 231). Суд у разі наявності для цього підстав виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, і вимагає вжити відповідних заходів (ч. 1 ст. 232 КПК України).
Якщо в процесі проведення експертизи експерт виявить факти, які мають значення у справі і щодо яких слідчий не поставив йому конкретних питань, він має право зазначити про них у своєму висновку (ст. 200 КПК України, п. 2 ст. 13 Закону України “Про судову експертизу”). До таких фактів можуть належати обставини, які сприяли вчиненню злочину, встановлені під час здійснення криміналістичної, судово-економічної, товарознавчої, пожежотехнічної, автотехнічної, комп’ютерних систем і банків даних, соціолінгвістичної, біологічної, екологічної, наркотичних речовин та інших видів експертизи.
Важливе значення має положення ст. 97 КПК України, яке чітко встановлює, що одночасно з прийняттям рішення про порушення кримінальної справи або відмові в цьому вживаються всі можливі заходи щодо запобігання і протидії злочину або його припинення.
У випадках, коли за відсутності достатніх підстав до порушення кримінальної справи проводяться перевірочні дії за заявами, що надійшли, і повідомленнями про злочин, заходи, які може застосувати слідчий, полягають в одержанні пояснень від окремих громадян чи посадових осіб, витребуванні необхідних документів, аналіз яких дає можливість встановити обставини, що сприяли вчиненню злочину, запобігти або припинити його (ст. 97 КПК України).
Спеціальною процесуальною формою профілактичної діяльності слідчого за результатами розслідування конкретного виду злочину є внесення подання до відповідного державного органу, громадської організації або повідомлення посадовій особі про необхідність вжити конкретних заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню цього злочину (ст. 231 КПК України). У цьому процесуальному документі слідчий повідомляє відповідним органам про встановлені розслідуванням обставини злочину, аналізує причини та умови, що призвели до цього, пропонує окремим органам, відомствам і установам вжити заходів щодо їх усунення тощо.
Отже, потреби експертної, слідчої і судової практики, вимоги закону, результати наукових досліджень і логіка зумовили потребу в формуванні в структурі науки криміналістики спеціальної галузі знань — криміналістичної профілактики як окремого криміналістичного вчення, теорії, що виявляє, досліджує і розробляє таке:
• історичні, теоретичні і методологічні основи криміналістичної профілактики;
• закономірності виникнення, утворення, виявлення і дослідження слідів прояву криміногенних обставин (чинників) при підготовці, вчиненні або приховуванні окремих видів злочинів;