Десяте Правило Чарівника, або Фантом

Поки що вона не вбила нікого. Вона вирішила, що її кращий шанс, в кінцевому рахунку, полягає в тому, щоб поки що текти за течією, робити те, що їй говорили робити, бути поступливішою, бути покірною. Всі солдати були попереджені, що вона належить Джегану, і вони не повинні торкатися її навіть пальцем, виключаючи випадок запобігання втечі.

Келен хотіла розчинитися в монотонності повсякденного життя, заколисати пильність солдатів, що охороняли її і змусити їх думати про неї, як про нешкідливу, безпечну, і навіть залякану Джеганем, щоб задача охороняти її перетворилася для них на ще одну тяжку рутинну роботу. Їй безліч разів представлялася можливість вбити кількох солдатів. Але вона не користувалася цією можливістю, незалежно від того наскільки це було легко, натомість даючи їм можливість відчувати себе зручно, безпечно, і, навіть, нудьгуюче з нею. Така неувага до небезпеки, яку вона представляє, послужить їй колись краще, ніж марні напади, якими вона поки що дійсно не досягне нічого. Це не допомогло б її порятунку, і тільки змусило б Джегана використовувати нашийник — якщо не свої руки — щоб заподіяти їй біль. Поки він не бачив ніякого приводу заподіювати біль, вона не бачила сенсу надавати йому такий привід.

Джеган залишався єдиним, хто виявився не заколисаний її байдужістю і недбалістю. Він не недооцінював її саму або її прагнення. Він, здавалося, любив спостерігати її тактику, навіть тактику настільки нецікаву, як навмисну бездіяльність. Як і у неї, в його арсеналі було приховано терпіння. Він залишався єдиним, хто ні на мить не зменшував пильності, коли знаходився поруч. Келен була впевнена, що він знав, чого вона намагалася домогтися. Вона намагалася ігнорувати його; вона розсудила так: навіть якщо він розумів, що вона робить, тим не менше, коли нічого не відбувалося, ступінь настороженості все одно зменшувалася, хоч і зберігалася. Очікування чогось, що повинно відбутися, але ніколи не відбувається, притуплювало пильність, навіть якщо знати, що це неминуче. Навіть якщо він усвідомлює, що вона, в кінцевому рахунку, спробує щось придумати, то тижні і тижні її лагідної поведінки повинні окупити елемент раптовості, нехай це навіть виявиться тільки коротким моментом несподіванки. Цей момент переваги може стати всім, що дасть ця перевага, коли прийде її час.