Хроніка заводного птаха

Цікаво, що означає № 8? Судячи з назви, історія побудована у хронологічному порядку. За № 7 іде № 8, потім — № 9 і т. д. Начебто логічне припущення. Та не зовсім. Адже події в ній можуть розгортатися і по-іншому. Скажімо, навпаки — від теперішнього часу в минуле. А якщо набратися сміливості, то можна припустити, що шістнадцять варіантів однієї історії розповідаються паралельно. У всякому разі, № 8, який я вибрав, — продовження розповіді Мускат про серпень 1945 року і сіньцзінський зоопарк, в якому солдати перестріляли звірів. Той самий зоопарк, куди наступного дня приходять солдати, головний персонаж історії — батько Мускат і дід Цинамона, безіменний ветеринар.

Мені важко судити, наскільки ця історія правдива. Може, Цинамон просто сам усе придумав — від початку до кінця, а може, щось відбувалося насправді. Мускат казала, що після останньої зустрічі їй зовсім нічого невідомо про батька. Тому не все в цій історії правда. Хоча деякі подробиці спираються на історичні факти. Серед тодішнього загального сум’яття могло статися будь-що — і розправа над курсантами офіцерського училища армії Маньчжоу-Го, і їхній похорон в ямі, і страта японського офіцера, який цим командував, після війни. Втеча й заколот в армії Маньчжоу-Го траплялися нерідко, та й убиті китайці також могли переодягатися в бейсболістів. Знаючи про таке, Цинамон міг придумати всю історію, уставивши в неї свого діда.

Однак навіщо він це зробив? Навіщо придумав оповідання і назвав його «хронікою»? Я сидів на дивані в «примірювальній», крутив пальцями кольоровий олівець і думав.

Мабуть, довелося б прочитати всі шістнадцять історій, щоб отримати відповідь на ці запитання. Прочитавши лише № 8, я все-таки зміг здогадатися хоч трошки, чого домагався Цинамон. Можливо, він шукав сенсу свого існування в подіях, що відбувалися ще до його народження.

Для цього потрібно було заповнити кілька прогалин у минулому, йому недоступних. Тож Цинамон власним оповіданням спробував видумати ці відсутні ланки. На основі неодноразових материних розповідей він створював свої, в яких спробував відновити образ свого загадкового діда в нових обставинах. Нічого не змінюючи, він перейняв у матері стиль її оповідань, що полягав от у чому: факт може й не бути правдою, а правда може й не бути фактом. Можливо, для Цинамона не мало значення, що в його оповіданнях спирається на факти, а що — ні. Мало значення не те, що вчинив, а що міг учинити його дід. Хлопець дізнавався про це з власних історій.