Принц Ґаллії
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич, Авраменко Валентин
- Язык: украинский
- Жанр: Альтернативная история
Электронная книга - «Принц Ґаллії». Краткое содержание книги:
Водночас на сторінках книги в неявному вигляді присутній фантастичний елемент. Це не чаклуни з драконами, не прибульці з інших світів і навіть не гості з майбутнього, що прагнуть змінити власне минуле. Фантастика лежить у самій основі сюжету, в тому самому історичному тлі. У «Принці Галії» витвором авторської уяви є не лише окремі персонажі і ситуації, а вся історія середньовічної Європи з часів падіння Риму до середини XV сторіччя, коли відбуваються зображені в романі події. Автор пропонує читачеві свій погляд на наше минуле, але не намагається ні в чому переконати його, а просто радить розглянути інші можливості історичного розвитку і самому вирішити, що ми втратили, а що навпаки — виграли від того, що історія повернулася саме так, а не якось інакше.
— Заспокойся, друже. Твоя дорогоцінна шкура буде в цілковитій безпеці.
— Правда?
— Я ручаюся. Інморте не дурний, щоб ризикувати життям такого цінного свого союзника, як ґраф де Уельва. Він чудово розуміє — якщо йому взагалі відомо, де Фернандо, — що король неодмінно подбав про те, щоб його брат не вибрався живим на свободу.
— Але ж дон Альфонсо…
— Так, він підписав йому смертний вирок — але тільки на той випадок, коли єзуїти все ж зроблять спробу звільнити Фернандо. Король вважає, що Інморте не відмовився від своїх планів отруїти його і посадити на престол ґрафа де Уельву.
— А ти впевнений, що він відмовився?
— Навпаки, я переконаний у протилежному. Але я знаю деякі слабості кастільського короля і знаю також, що про них добре обізнаний Інморте. Дон Альфонсо дуже прив’язаний до свого меншого брата і навряд чи наважиться стратити його навіть за участь у змові з метою захоплення влади. Інша річ, коли єзуїтам все ж вдасться отруїти короля — отоді він, перебуваючи при смерті, накаже стратити Фернандо.
— От бачиш! Ти сам собі суперечиш. Виходить, у будь-якому разі Інморте варто ризикнути і спробувати звільнити Фернандо.
— Зачекай, друже, не квапся з висновками. Я ще не закінчив свою думку. Так, безумовно: помираючи, король накаже стратити брата. У цьому ні я, ні ти, ні Інморте — словом, ніхто з нас не сумнівається. Та чи виконають волю вмирущого короля — це вже інше питання.
— Як?! Ти думаєш…
— Так, так, так! Я впевнений, переконаний. Я анітрохи не сумніваюся, що в такому разі королівську волю просто проіґнорують. У Кастілії король всемогутній і всевладний, він може стратити кого завгодно і як завгодно — навіть найзнатніших вельмож, навіть принців, — і без згоди на те будь-кого. Але він всемогутній, поки здоровий. Хворий король Кастілії, а тим паче вмирущий, втрачає всю свою владу, бо тримається вона виключно на його волі та енерґійності. Якщо, не доведи Господи, єзуїти отруять дона Альфонсо, то щойно він занедужає, вся його влада перейде до рук могутніх вельмож — ґрандів Кастілії…
— Ти думаєш, що більшість їх — прибічники Інморте?
— Аж ніяк. Але в переважній більшості вони прибічники баронських вільностей і люті противники сильної королівської влади. Ґрафи та герцоґи Кастілії охоче перетворили б її в таку собі подобу Ґаллії чи Німеччини — цебто, в союз самостійних князівств, лише номінально залежних від корони. Король Фернандо Четвертий провадив послідовну політику, спрямовану на ослаблення впливу крупних феодалів і централізацію королівської влади. Дон Альфонсо продовжив цей курс. А от Фернандо де Уельва, на зло батькові та старшому братові, завжди загравав з могутніми вельможами. Як ти вважаєш, Ґастоне, кому віддадуть перевагу ці самі вельможі — Бланку, що здається такою милою й лагідною, але за вдачею ще жорсткіша за свого батька, чи дурного та слабохарактерного Фернандо, нехай навіть його руки будуть обагрені кров’ю брата?
Д’Альбре задумливо кивнув:
— Мабуть, твоя правда, друже. Кастільські ґранди напевно віддадуть перевагу ґрафові де Уельві перед ґрафинею Нарбоннською. Невже дон Альфонсо не розуміє цього?
— Думаю, він все розуміє. Він вже підготував указ про позбавлення Фернандо де Уельви всіх прав на престол — але цього замало. Ґенеральні Кортеси, певна річ, затвердять цей указ, адже вони й існують лише для того, щоб схвалювати всі рішення короля; це тобі не Римський, не Ґалльський і навіть не Наваррський Сенати. У разі чого, вельможі проіґнорують резолюцію Ґенеральних Кортесів з такою ж легкістю, як і волю самого короля. Тому дон Альфонсо звернувся до Святого Престолу з проханням підтримати його рішення щодо Фернандо де Уельви, і коли це буде зроблено, всі надії Інморте підуть шкереберть. Кастільці — народ вкрай побожний, вони не дозволять стати королем принцові, засудженому церквою. Тоді й дон Альфонсо зможе спати спокійно, не побоюючись замаху з боку єзуїтів. Навіть навпаки, Інморте берегтиме його, як зіницю ока, бо для нього він зручніший король, ніж Бланка — королева.
Ґастон з сумнівом гмикнув:
— Як послухати тебе, то донові Альфонсо нічого боятися. Одначе папа досі не обраний, а коли його й оберуть, то звідки в тебе така певність, що він погодиться позбавити Фернандо права на престол? А що як новий папа виявиться ставлеником єзуїтів?
— Це навряд чи можливо, більшість кардиналів Курії не прихильні до єзуїтів, а проте… — Тут Ернан важко зітхнув. — Я іншого боюся, Ґастоне. Боюся, що ще цілий рік весь католицький світ житиме без папи. Позавчора Філіп отримав від нашого архієпископа листа…