“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією

Наступ на освіту

Для реалізації своїх планів адепти культурної революції вирішили змінити систему освіти, вилучивши з неї батьків, а водночас і християнську віру.

З цією метою масони, комуністи, ілюмінати і гуманісти, які захопили владу в США і формують уряд, вважали, що діти мають навчатися у школах, якими керує держава. Засновник ордену ілюмінатів, А. Вейсгаупт писав: “Ми повинні завойовувати простих людей на кожному розі. Цього вдасться досягти головним чином через школи[80]. Ми повинні домогтися управління освітою — церковно-професійними кафедрами і кафедрами проповідників”[81].

Комуністи розглядали освіту як засіб переучування дітей, відлученням їх від релігії і віри в Бога. Аналогічні спроби робилися і робляться сьогодні в Америці. Масони надають підтримку державній системі освіти. Генрі Клаузен, масон 33-го ступеня посвячення і до недавнього часу Великий незалежний командор Шотландського обряду масонства, написав памфлет “Сатанинська небезпека”, в якому зазначає: “Отже, ми (мабуть, він веде мову про все масонство) вкотре повторюємо: “Руки геть від державних шкіл! Слід назавжди відокремити церкву від держави. Залишайтесь американцями!”[82].

Великого командора масонів хвилював той факт, що Верховний суд США у 1983 р. дав дозвіл штату Міннесота стягувати податок за неакадемічне навчання у приватних церковних школах. Він, мабуть, був занепокоєний тим, що батьки у приватних школах отримували переваги перед тими, хто не був віруючим. Наскільки можна судити з публікації, його не хвилювало, чому батьків-християн, які бажали навчати своїх дітей у приватних школах, змушують платити за два види освіти, одним із яких вони так і не скористалися. У статті йшлося про те, що спричинило вимоги, щоб батьки, які хочуть дати дітям альтернативну освіту, платили двічі: за те, чим вони скористалися, і за те, чим вони не користуються.

Але масон Клаузен дивиться на освіту під іншим кутом зору. Він хоче, щоб усіх дітей навчали тому, чому навчати вважає за необхідне уряд у державних школах.

Гуманісти також підтримують державне навчання. В 11 пункті Гуманістичного маніфесту II зазначено: “Ми визнаємо право на загальну освіту”[83].

Окремі гуманісти заявили на увесь світ, чому вони хочуть, щоб освіту дітям давала держава. Ешлі Монтегю пояснює це так: “Кожна дитина в Америці приходить до школи в шестирічному віці з певною вірою в Бога”[84].

Національні підготовчі лабораторії, програма під керуванням Національної асоціації освіти і Національна спілка вчителів вбачають проблему в тому, що дітей отруює ставлення їх релігійних батьків до процесу виховання. Вони зазначають: “Хоча вони (діти віруючих батьків) на перший погляд поводяться як слід і здаються нормальними за більшістю культурних норм, фактично їм необхідна допомога, як душевно хворим, щоб вони могли змінитися й адаптуватися в суспільстві, в якому не буде конфліктів відносин і вірувань”[85].