Граф Дракула

«Спасибі, мужня дівчино. Краще спізнитися, зробивши пропозицію вам, ніж вчасно виграти серце будь-якої іншої дівчини. Не плачте, люба! Не треба через мене хвилюватися, я твердий і не пропаду, я стійко перенесу свою невдачу. Але якщо той один, хто не підозрює про своє щастя, не скоро здогадається про нього, то він матиме справу зі мною. Маленька дитинко, ваша щирість і чесність зробили мене вашим другом; майте на увазі, це трапляється рідше, ніж коханий; в усякому разі, друг менш егоїстичний. Люба! Мені доведеться здійснити досить довгу, тужливу подорож, доки я не відправлюся до прабатьків, тому дуже прошу подарувати мені один поцілунок — це осяє моє похмуре життя; ви маєте право ощасливити мене ним, звичайно, якщо тільки схочете, люба, адже той чудовий хлопець — він повинен бути чудовим, інакше ви б його не покохали — ще не робив вам пропозиції».. Цим він мене остаточно переміг. Міно, адже це було мужньо, і ніжно, й благородно для суперника — чи не так? І при тому він був такий засмучений; я нахилилася до нього і поцілувала його. Він підвівся, тримаючи мої руки в своїх і, коли подивився мені просто в обличчя, я страшенно зашарілася; потім він сказав:

«Маленька дитинко, ось я тримаю ваші ручки, ви мене поцілували; якщо після всього цього ми з вами не станемо добрими друзями, то більше такого не випадатиме. Дякую вам за вашу ніжність і чесність у ставленні до мене і… до побачення». Він випустив мої руки, взяв капелюха і, жодного разу не озирнувшися, прямо пройшов до дверей, без сліз, без вагань і без хвилювання; а я ось плачу, як дитина. Люба моя, я така схвильована, що не в змозі писати про своє щастя відразу після того, що повідомила тобі; я не хочу говорити про номер третій, доки не буде повного щастя. Вічно любляча тебе Люсі.