Клуб невиправних оптимістів

Сенжустизм набуває форми. Перші кроки дались непросто, але зараз я списав два зошити, що їх знайшов у сусідній школі, учнів якої евакуювали понад рік тому. Я дедалі дужче переконуюсь у тому, що демократія — шахрайство, вигадане буржуазією для невідлучного керування системою. Тому знищити треба абсолютно все, не зважаючи на протести. Особисті свободи — лише принади й химери. До чого та свобода слова, якщо в тебе паскудна зарплата і живеш ти як собака? Ти самовиявляєшся, наділений так званими фундаментальними свободами псевдодемократії, а життя все одно нікчемне. Затіваються революції, навіть війни. Повалюють уряди. Але нічого не змінюється. Багаті залишаються багатими, а бідні стабільно бідують. Експлуатують завжди одних і тих самих. Громадян потрібно наділити єдиною свободою — економічною. Варто повернутися до фундаментального «від кожного — за здібностями, кожному — за потребами». Нині як ніколи єдиною реальною владою є влада економічна, от її ж бо нам і треба повернути. Звісно, не за згодою, це буде насильно. Тим паче якщо знову доведеться винищувати поборників попереднього режиму. Допоки ми не зачнемо нової революції, не стратимо узурпаторів економічної влади, ми просто кидаємо слова на вітер. Вибори — мишоловка для дурнів.