Знак Єдинорога
- Автор: Желязны Роджер Джозеф
- Серия: Хроники Амбера #3
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Знак Єдинорога». Краткое содержание книги:
Єдина надія Амбера — знак Єдинорога, що потрапив в руки Корвіна, про істинну силу якого він і не підозрює.
Але Жерар не розтиснув руки і я впав на нього. Падаючи, я відпустив Жерара і, коли ми приземлилися, двинув його правим ліктем в ліву скроню. Кут удару був неідеальним і він ухитрився скріпити руки десь у мене на потилиці.
Мені вдалося ухилитися, але він все ще утримував мою руку. У якийсь момент у мене з'явилася можливість безперешкодно вдарити його ногою в пах, але я стримав себе. Не подумайте, що совість не дозволяла мені бити нижче пояса. Просто я розумів, що вдар я його туди, Жерар інстинктивно зламає мені плече. Тому, подряпавши передпліччя про камінчики, я ухитрився просунути ліву руку йому за голову. Одночасно правою рукою я вчепився в ліве стегно Жерара. В ту ж мить я відкинувся назад, намагаючись упертися ступнями в землю і відразу ж випрямити ноги. Я хотів відірвати його від землі і знову кинути, для впевненості вдаривши його плечем у живіт.
Але Жерар розвів ноги і перекинувся через лівий бік, перекинувши мене через себе. Я відпустив його ліву руку і, пролетівши через нього, звільнив ліву руку. Потім я поспішно повернувся за годинниковою стрілкою, витягши праву руку, і спробував знайти точку опори. Але з Жераром такі штучки не проходять. До того часу він вже сперся на руки. Одним потужним зусиллям він вирвався і скочив на ноги. Я теж випростався і відскочив назад. Він тут же кинувся на мене, і я зрозумів, що якщо я і далі буду чіпляти його за руки, він мене так обробить, що чортам стане страшно.
Треба було ризикувати.
Спостерігаючи за його ногами, я вибрав момент і пірнув під його витягнуті руки якраз тоді, коли він переніс вагу тіла на ліву ногу, відірвавши праву від землі. Мені вдалося схопити його за праву щиколотку і завести її за спину, піднявши на чотири фути в повітря. Жерар гепнувся на лівий бік обличчям вниз.
Він насилу піднявся, але я ударом в щелепу зліва знову збив його з ніг. Жерар потряс головою, і захищаючись руками, знову встав на ноги. Я хотів двигонути його в живіт і відстрибнути, але він вивернувся і я попав в стегно. Жерар однак втримався на ногах і знову насунувся на мене.
Я кружляв навколо нього, цілячись в обличчя. Ще два рази я встигав вдарити його в живіт і відскочити. Жерар посміхався. Він розумів, що я побоююся близько підійти до нього. Я ще раз дістав його ударом у живіт. Він опустив руки, і я ребром долоні вдарив його по шиї, трохи вище ключиці. Але в цей момент він викинув руки вперед, обхопивши мене за талію. Я вдарив його ребром долоні в щелепу, але він ще сильніше стиснув мене і підняв у повітря. Масивні руки жеребця під ім'ям Жерар, здавалося, розчавили мої нирки. Я намацав великими пальцями рук його сонну артерію і натиснув на неї.
Але він підняв мене ще вище над головою. Моя хватка ослабла, руки зісковзнули. Він щосили вдарив мене спиною об землю, точно селянин, який б'є білизну об камені.
З моїх очей посипалися іскри, світ став нереальним, затремтів. Жерар поставив мене на ноги і я побачив його кулак…
Схід був дивовижний, але якийсь дивний… ніби його розгорнули градусів на дев'яносто…
Раптово у мене закрутилася голова, та так, що я забув про доріжки болю, що пробігали у мене по спині. Велике місто, куди вони вели, знаходилося десь в районі мого підборіддя.
Я висів високо в повітрі, злегка повернувши голову. Земля була далеко, дуже далеко внизу.
Я відчув, що моє плече і стегно затиснуті потужними лещатами. Обернувшись, щоб подивитися на них, я переконався, що це руки. Ще більше вивернувши шию, я переконався, що це руки Жерара. Він тримав мене над головою на витягнутих руках, стоячи на самому краю стежини. Далеко внизу виднівся Гарнаті і кінець Чорної Дороги. Розтисни він руки — частина мене приєднається до пташиного посліду, яким буде забруднений стрімчак, а решту буде нагадувати викинуту на берег медузу, яких я не раз спостерігав у минулому.
— Так, так, дивися вниз, Корвін, — відчувши, що я заворушився, він звів очі й зустрівся зі мною поглядом. — Мені варто лише розтиснути руки…
— Слухаю тебе, — тихо відповів я, намагаючись придумати спосіб захопити його з собою, якщо він зважиться виконати те, що задумав.
— Я не надто розумний, — промовив він, — але мені прийшла в голову одна думка. Жахлива думка. треба було щось зробити, але я нічого іншого не придумав. А прийшло мені в голову, що тебе не було в Амбере чорт знає скільки часу. Звідки мені знати, що ця історія щодо втрати пам'яті правда? Ти повернувся, ти відаєш всім, але ти ще не правиш. Мене занепокоїло вбивство слуг Бенедикта, а зараз мене турбує смерть Каїна. І Ерік теж недавно загинув, і Бенедикт покалічений. Начебто ти тут ні причому, але мені прийшло в голову, що й це можливо, якщо ти потайки вступив в союз з нашими ворогами з Чорної Дороги.