У країні ягуарів
- Автор: Молнар Габор
- Год: 1963
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Жанр: Природа и животные
Электронная книга - «У країні ягуарів». Краткое содержание книги:
Чимало небезпек чатували в тропічних хащах на сміливого мисливця й колекціонера. Але прагнення будь-що вивчити цей таємничий, звабливий край заохочували до подорожі. Спочатку в складі експедиції, а потім сам Г. Молнар побував у багатьох ще не досліджених районах бразільських джунглів.
У своїй книзі автор розповідає про цікаві пригоди, що трапилися з ним у джунглях, про труднощі, які йому доводилося долати, про боротьбу з тропічними хворобами, хижими звірями та зміями, яскраво описує тваринний і рослинний світ цього краю.
В глибині лісу яскравою плямою падає сонячне проміння. Підходжу ближче. Старе дерево вивернулося з корінням і потягло за собою сплетення ліан, відкривши шлях світлу.
Майже з-під ніг з невеличкої нірки вилітають дрібні жовті оси. Я не люблю ос та ще коли їх так багато. Надто вже агресивні вони. Але цього виду ос у моїй колекції ще немає. За інших умов я пожертвував би кілька годин, щоб піймати хоч одну таку осу. А тут лови скільки хочеш! З сіткою це було б просто зробити, але вона лишилась у човні, а вертатись не хочеться. Ну що ж. У рюкзаку банка з ціанистим калієм. Досить закрити отвором банки осину нірку і можна набрати комах повно! Але для цього треба знайти ще й другу запасну нірку. Оси обов'язково роблять собі в землі запасний вихід.
Весь вмиваюся солоним потом. Мучить спрага, а до води далеко. Сонце світить прямо в осину нірку. Одні комахи вилазять, злітають, інші прилітають, ховаються в підземнім лабіринті. Щось дуже жвавий рух.
Поклавши рушницю, я з банкою в руках шукаю запасний вихід, щоб затулити його. Однак у радіусі чотирьох кроків його не видно. Скрізь рівна поверхня листя, тільки навколо осиної нірки розчищено кружечок аж до землі. Красиві ці маленькі, трохи більші за муху, блискучо-жовті оси. Навколо в джунглях глибока тиша, яку порушує лише дзижчання ос Деякі з них уже помітили мене і кружляють над моєю головою. В такі хвилини головне — не махати руками.
Я завмер на мить, і перші розвідниці летять собі далі. Не знаю, чи мають ці оси жало взагалі і чи жалять.
Гіркий, задушливий запах ціанистого калію сповнює повітря. Метушня навколо осиної нірки жвавішає. Може, комах тривожить незнайомий запах?
А я все шукаю очима запасний вихід. Марно.
Тоді миттю затуляю нірку шийкою банки. В посудині опиняється кілька десятків ос, які відчайдушно намагаються вибратися з пастки. Інші оси сердито кружляють навколо мене й банки, що закрила їм вхід.
Не знаю, скільки часу минуло — п'ять секунд чи десять. Стоячи навколішках, милуюся цінною здобиччю.
Раптом об шию з дзижчанням вдарилася оса, і я відчув різкий, болючий укол. За якусь мить з десяток, лютих ос уже копошилися в мене у волоссі. Кілька з них вп'ялися у вуха. Я почав відмахуватись, але в ту ж мить відчув гострий біль у руках. Шкіру запекло, наче вогнем. Оскаженілі оси, накинувшись на мене зграєю, жалили в обличчя, спину, все тіло. Аж тепер я помітив, звідки вони вилітають цілими роями: з дупла поваленого старого дерева.
Я не витримую шаленої атаки жовтих ос і, затуливши обличчя долонями, долілиць падаю на листя. І саме вчасно. Наді мною з диким дзижчанням кружляють хмари ос Пекельний біль відчуваю вже по всьому тілу, а оси жалять і жалять. Хочеться схопитись і чимдуж тікати. Але розумію, що тоді мені кінець. Люті оси закусають. Смерть може настати й не одразу, а через кілька днів, коли впущена осами отрута зробить своє діло. Лежу на листі нерухомо. Біль стає нестерпним, а ворушитись не можна. Зціплюю зуби, аж скрегочу, заплющую очі, проте не рухаю жодним мускулом.
Такої халепи зі мною ще не було. Лежу мов мертвий. Шум, гудіння, дзижчання ос просто жахливі. А оскаженілі комахи не перестають жалити. Вуха, шия, голова, руки, спина аж печуть вогнем. Не ворушусь. Це до певної міри охолоджує запал осиної армії. Незабаром комахи втихомирюються. Розлючені оси летять в інший бік, шукаючи там ворога. Здається, я більше не витримаю цього пекельного болю. Скільки ос мене вжалило? А втім, це вже не має значення. Я в безпеці лише тому, що ці маленькі бестії вважають мене мертвим.
Скільки я пролежав так? Може, з півгодини. По мені почали лазити мурашки. Обережно підводжу голову. Над банкою кружляє кілька безпорадних ос, а на дні і навколо нірки лежить з десяток мертвих комах, які завдали мені страшних мук. Усе тіло горить, немов я лежу серед вогнища. На щастя, в обличчя вжалило тільки дві-три оси. А скільки жал взагалі випущено в мене, не злічити, бо все тіло розпухло і почервоніло.
Я встаю. Ос наче вітром здуло. Зібравши мертвих комах, кладу їх у банку і затикаю її широкою пробкою.
Нахилившись за рушницею, відчуваю, що коліна теж печуть вогнем і згинати їх важко.