Українська Національна Армія. Матеріяли до історії

Ознайомившись ближче з цим середовищем, я, крім росіян, інших народів у ньому не знайшов.

Саме перед моїм виїздом до табору прибув А. А. Власов із своїм штабом. У той же день я був присутній на зустрічі Власова, Жілєнкова й інших з курсантами. Після доповіді Зайцева курсанти задали йому кілька запитань, серед яких цікавих було два:

1) „Чи національні комітети народів Росії вже об'єдналися з комітетом Власова?“

і 2) „Чи правда, що кабардинці є першими, які прийшли до порозуміння з Власовим?“

На ці запитання Зайцев відповів:

„Поки що народи Росії „упрямятся“ і не дуже поспішають до Комітету, але я вважаю, що ми, „русскіе“, з ними як-небудь домовимось. Що ж до кабардинців, то хай вас не бентежить їхня участь в комітеті, думаю, що російський народ якось „подбає“ про „самостійність“ 50 тис. кабардинців...“.

В такий спосіб „власовщина“ виховувала російських пропагандистів. Мої погляди на „Комітет Освобожденія Народов Росії“ підтвердились. З переконанням негайної боротьби з „власовщиною“ як смертельною загрозою для української визвольної справи я залишив цей табір».