Три сили. Як виховують в успішних спільнотах
- Автор: Чуа Эми, Рубенфелд Джед
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-8-9
- Переводчик: Ирина Серебрякова
- Жанр: Культурология
Электронная книга - «Три сили. Як виховують в успішних спільнотах». Краткое содержание книги:
Решту цієї книжки присвячено спробам відшукати спільний ключ до величезного успіху всіх цих груп.
Розділ третій. Відчуття вищості
Прагнення піднести свою групу над іншими, можливо, одна із рідкісних, але водночас універсальних рис людської культури. У 1906 році Уїльям Ґрем Самнер запровадив термін «етноцентризм» і вважав, що на цей гріх хибують абсолютно всі групи. Сучасні антропологи підтверджують, що майже кожній людській спільноті притаманний такий «синдром», тобто бажання зобразити «свою групу (інгрупу[19]) достойною і вищою, а аутгрупи нікчемними і нижчими»260.
То чи всі групи мають відчуття261 вищості[20]? Ні. У деяких групах легенду власної вищості стерто на порох (зазвичай іншими групами, які в такий спосіб закріплюють свій вищий статус) так давно, що її важко відродити. Одні плекають ідею про власне перебування на середньому рівні — не високому і не низькому. Інші так глибоко засвоїли сучасні постулати рівності, що не схвалюють або навіть піддають цензурі заяви про групові переваги. Дехто зазіхає на особливий статус, віктимізуючи себе і насолоджуючись цим (наприклад, проголошуючи себе найпригніченішим народом усіх часів), що часто свідчить про недостатню впевненість у своїй вищості.
Утім існують певні групи, у яких відчуття вищості глибше і сильніше, ніж в інших. Це притаманно абсолютно усім найуспішнішим групам Америки. Імовірно, саме євреї винайшли ідею «обраного народу». Безумовно, серед усіх претензій на обраність єврейська є найвідомішою. Упродовж трьох тисячоліть вона породжувала натхнення, глум і наслідування. Американським колоністам Нова Англія здавалася Новою Юдеєю. До того Олівер Кромвель262 проголосив себе юдеєм. І набагато раніше Новий Заповіт263 повідомив християнам, що вони «обрані» просвітлювати інші народи. Кожен новий «юдей», віщуючи обраність чергового народу, нагадує світові, що на цей статус претендували євреї і підтверджує їхню першість, нехай навіть суто хронологічну.
Єврейське розуміння причин, з яких Бог обрав їх, завжди було дещо дивним. Вони стали обраними не тому, що вже були великим могутнім народом: «Не через численність вашу понад усі народи Господь уподобав вас та вибрав вас, — пояснює Мойсей, — бо ж ви найменші зо всіх народів»264 [Повторення Закону 7:7][21]. І, безумовно, не через душевну чистоту. «Не через праведність твою, і не через простоту твого серця» [Повторення Закону 9:5], — додає Мойсей, хоча цього він міг би й не казати, з огляду на те, що його слухачі щойно насолодилися ідолопоклонською оргією. Старий Заповіт часто називає євреїв «грішним», «нечестивим», «дурним», «зіпсованим», «недостойним» і«безпутнім народом».
Утім на тлі величезного обсягу історичних матеріалів на підтримку протилежного і попри всю самокритику, без якої єврейська теорія обраності не була б єврейською, євреї тисячоліттями плекали ідею, що вони — обраний Богом народ. Хай де вони селилися б, хай які труднощі переживали б, майже кожна єврейська дитина зростала, чуючи це твердження у синагозі, удома під час зустрічі Шабату і в усій спільноті на свята («Благословенний Ти, Господь і Бог, Цар всесвіту, який з усіх народів обрав нас і підніс нас над усіма»)265.
Абсолютна зухвалість твердження, ніби існує лише один Бог, творець усього всесвіту, і що Він вибрав нас (а не вас чи когось іншого) як Свій народ і «Свою власність266 — досі залишається для багатьох порохом в оці. Вшанований у 1998 році Нобелівською премією португальський романіст Жозе Сарамаґу сказав, що євреї «заражені страшною глибинною “переконаністю”, ніби […] десь у світі існує народ, обраний Богом»267. Популярний грецький композитор Мікіс Теодоракіс, автор музики до фільму «Грек Зорба» (і державного гімну Палестини) заявив, що євреї — «корінь зла». В інтерв’ю ізраїльському репортеру він наголосив на їхньому відчутті себе «дітьми Господніми. Обраними»268.
Та чи продовжують сучасні євреї вірити у свою «обраність» і чи передбачає вона вищість?
Видатні єврейські філософи сучасної доби довго не могли змиритися з цими ідеями269. Спіноза заявляв, що «Бог не обирав наш народ перед іншими» — і за ці єретичні ідеї його у віці двадцяти трьох років вигнали зі спільноти270. Ідучи вузькою стежкою єврейської асиміляції в антисемітській Німеччині вісімнадцятого століття, філософ Мозес Мендельсон (дідусь композитора Фелікса Мендельсона) стверджував, ніби Бог відкрив євреям «закон», а не релігію, і що євреї не мають особливих підстав претендувати ані на спасіння, ані на одвічні релігійні істини271.
19
У соціології виокремлюють інгрупи й аутгрупи. Інгрупи — це групи, до яких належить індивід та ідентифікує себе з ними, тобто «мої групи». Натомість групи, до яких він не належить, але визнає їхнє існування — це аутгрупи. — Прим. ред.
20
Варто зазначити, що ми використовуємо поняття «відчуття вищості» не в тому сенсі, в якому його застосовує Альфред Адлер. Для Адлера, якому часто (і майже напевно неправильно) приписують впровадження цього терміна, «відчуттям вищості» ставав кожен прояв захисного самообманного механізму для приховування глибиннішого «комплексу меншовартості». Натомість ми говоримо про відчуття вищості лише тоді, коли групи або особи щиро і глибоко переконані у власній винятковості. З джерелами можна ознайомитися у прикінцевих примітках
21
Тут і далі в книжці цитати з Біблії в перекладі Івана Огієнка. — Прим. пер.