Три сили. Як виховують в успішних спільнотах

Єврейське розуміння причин, з яких Бог обрав їх, завжди було дещо дивним. Вони стали обраними не тому, що вже були великим могутнім народом: «Не через численність вашу понад усі народи Господь уподобав вас та вибрав вас, — пояснює Мойсей, — бо ж ви найменші зо всіх народів»264 [Повторення Закону 7:7][21]. І, безумовно, не через душевну чистоту. «Не через праведність твою, і не через простоту твого серця» [Повторення Закону 9:5], — додає Мойсей, хоча цього він міг би й не казати, з огляду на те, що його слухачі щойно насолодилися ідолопоклонською оргією. Старий Заповіт часто називає євреїв «грішним», «нечестивим», «дурним», «зіпсованим», «недостойним» і«безпутнім народом».

Утім на тлі величезного обсягу історичних матеріалів на підтримку протилежного і попри всю самокритику, без якої єврейська теорія обраності не була б єврейською, євреї тисячоліттями плекали ідею, що вони — обраний Богом народ. Хай де вони селилися б, хай які труднощі переживали б, майже кожна єврейська дитина зростала, чуючи це твердження у синагозі, удома під час зустрічі Шабату і в усій спільноті на свята («Благословенний Ти, Господь і Бог, Цар всесвіту, який з усіх народів обрав нас і підніс нас над усіма»)265.

Абсолютна зухвалість твердження, ніби існує лише один Бог, творець усього всесвіту, і що Він вибрав нас (а не вас чи когось іншого) як Свій народ і «Свою власність266 — досі залишається для багатьох порохом в оці. Вшанований у 1998 році Нобелівською премією португальський романіст Жозе Сарамаґу сказав, що євреї «заражені страшною глибинною “переконаністю”, ніби […] десь у світі існує народ, обраний Богом»267. Популярний грецький композитор Мікіс Теодоракіс, автор музики до фільму «Грек Зорба» (і державного гімну Палестини) заявив, що євреї — «корінь зла». В інтерв’ю ізраїльському репортеру він наголосив на їхньому відчутті себе «дітьми Господніми. Обраними»268.

Та чи продовжують сучасні євреї вірити у свою «обраність» і чи передбачає вона вищість?

Видатні єврейські філософи сучасної доби довго не могли змиритися з цими ідеями269. Спіноза заявляв, що «Бог не обирав наш народ перед іншими» — і за ці єретичні ідеї його у віці двадцяти трьох років вигнали зі спільноти270. Ідучи вузькою стежкою єврейської асиміляції в антисемітській Німеччині вісімнадцятого століття, філософ Мозес Мендельсон (дідусь композитора Фелікса Мендельсона) стверджував, ніби Бог відкрив євреям «закон», а не релігію, і що євреї не мають особливих підстав претендувати ані на спасіння, ані на одвічні релігійні істини271.