Лабіринт
- Автор: Мосс Кейт
- Серия: Лангедокскіх трилогія #1
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-343-540-4
- Переводчик: Надія Омельчук
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Лабіринт». Краткое содержание книги:
Липень 2005 року: під час археологічних розкопок у горах поблизу Каркассона Еліс Таннер знаходить два скелети, і в цю мить її охоплює всепоглинальна злоба. Дівчина помічає, що розуміє давні слова, викарбувані на стіні печери. Надто пізно Еліс усвідомлює, що надала руху жахливій послідовності подій, які вона неспроможна контролювати, і що тепер її доля нерозривно пов’язана з долею катарів, які жили вісімсот років тому...
Напруживши руки до краю, Уїл підняв Шелаг і рушив до тунелю. Еліс тим часом підбігла до Одріка.
— Книги, — швидко сказала вона. — Ми маємо забрати Книги, перш аніж вони обоє отямляться.
Одрік стояв, усе ще дивлячись униз на нерухомі тіла Марі-Сесіль та її сина.
— Мерщій, Одріку, — повторила Еліс. — Нам слід вибиратися звідси.
— Я не мусив утягувати тебе в цю справу, — нарешті промовив він тихо. — Моє бажання дізнатися, справдити обіцянку, яку я колись дав і не дотримав, зробило мене сліпим до інтересів інших. Я егоїст, який надто багато думав лише про себе.
Одрік поклав руку на одну з Книг.
— Ти питала мене, чому Алаїс не знищила її, — раптом промовив Беяр. — Відповідь проста: я б їй не дозволив. Тому ми вигадали план, як обдурити Оріану. Саме через це ми повернулися до печери. Цикл смертей і офірування тривав. Якби не це, то можливо...
Одрік підійшов до Еліс, яка намагалася вийняти папіруси з лампи, і додав:
— Вона б цього не хотіла. Надто багато життів згублено.
— Одріку, — в розпачі промовила Еліс, — ми поговоримо про це пізніше. А тепер маємо забрати їх звідси. Саме на це ви ж чекали, Одріку — на нагоду знову об’єднати Трилогію лабіринту. Ми не можемо залишити Книги для неї.
— Я й досі не знаю, — вів далі він, і його голос обернувся на шепіт, — що сталося з нею насамкінець.
Олія в лампі майже вигоріла, але темрява мало-помалу розсіювалася, коли Еліс вийняла спочатку один папірус, потім другий і, нарешті, — третій.
— Я дістала їх, — мовила вона, повертаючись. Потім забрала Книги з вівтаря і подала їх Одрікові.
— Понесіть Книги. Ну ж бо!
Майже тягнучи Беяра за собою, Еліс прокладала шлях до тунелю крізь морок печери. Вони обоє якраз зупинилися перед заглибиною в землі, де було знайдено скелети, коли раптом у темряві позаду них пролунав гучний тріскіт, потім звук, ніби розступилися скелі, та зрештою один за одним два приглушені удари.
Еліс упала ницьма на підлогу. Це був не звук пострілу, а щось зовсім інше. Гуркіт лунав десь із-під землі.
Адреналін одразу ж зануртував у її венах. Вона відчайдушно поповзла уперед, тримаючи папіруси в зубах і молячись, щоб Одрік устигав за нею. Матерія роби плуталася між її ногами, уповільнюючи рух. Рука сильно кривавила, і вона не могла перекласти на неї вагу, але все-таки дісталася сходів.
Тепер Еліс чула гуркіт, але не могла обернутись. Її пальці якраз відшукали слова, викарбувані на верху сходів, аж раптом Еліс почула голос:
— Зупинися негайно, або я стрілятиму в нього!
Еліс завмерла.
Не може бути, що це вона. Її ж застрелили. Я бачила, як вона впала.
— Повернися! Повільно.
Вона змусила себе небавом звестися на ноги. Марі-Сесіль стояла якраз перед вівтарем, трохи похитуючись. Її одяг був забризканий кров’ю, а корона злетіла з голови, залишивши волосся вільно розпущеним навколо обличчя. У руці Марі-Сесіль тримала пістолет Франсуа-Батиста. Він був спрямований на Одріка.
— Повільно ідіть до мене, докторе Таннер.
Еліс зрозуміла, що земля двигтить. Вона також відчувала тремтіння у ступнях і ногах. Із кожною секундою тихий гуркіт усередині землі ставав голоснішим і настирнішим.
Раптом здалося, що Марі-Сесіль його також почула. На мить збентеження промайнуло на її обличчі. Новий удар трусонув печеру. Тепер у них не залишилося сумнівів: це вибух. Потік холодного повітря пронизав печеру. Позаду Марі-Сесіль почав труситися ліхтар, а кам’яний лабіринт із тріском відкрився і став розвалюватися на окремі фрагменти.
Еліс кинулася назад до Одріка, земля розкололася надвоє і почала кришитися під її ногами, тимчасом як багатовікові шари грунту розпадалися на частини. З кожного кутка на Еліс сипалися уламки, а сама вона перестрибувала провалля, що утворювалися повсюди.
— Дай їх мені! — закричала Марі-Сесіль, направляючи пістолет тепер на Еліс. — Невже ти справді думаєш, що я дозволю тобі забрати їх у мене?
Слова Марі-Сесіль потонули в гуркоті падаючого каміння, коли печера почала завалюватися сама по собі.
Одрік раптом звівся на ноги і вперше за останній час заговорив:
— Її? — промовив він. — Ні, не Еліс.
Марі-Сесіль рвучко обернулася, щоб побачити, на що дивиться Одрік.
Вона закричала.
У темряві Еліс щось побачила. Сяйво, біле сяйво, неначе обличчя. Від жаху Марі-Сесіль знову направила пістолет на Еліс. Трохи повагавшись, вона спустила курок. Утім, це тривало досить довго, тож Одрік устиг встати поміж ними.