Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

— Я думаю, це не має значення, — вимовив він.

— Що значить, не має значення? — Насупився Натан. Річард встав, тримаючись за стінку, щоб не втратити рівновагу.

— Я отруєний. Протиотрута знищена… Немає можливості вилікуватися. Я боюся, що втрачаю час. Вважаю, з моїм даром зіграли злий жарт — йому не встигнути здолати мене. Отрута явно збирається прикінчити мене раніше. Енн встала і стиснула його руки.

— Річард, нам не вдалося допомогти тобі прямо зараз, але ти можеш щонайменше відпочити, поки ми намагаємося зрозуміти…

— Ні, — відкинув її турботу Річард. — Ні. Я не можу витрачати час, коли його залишилося у мене так мало. Мені треба дістатися до Келен.

Енн прочистила горло.

— Річард, ми з Натаном дуже довго чекали твого народження в Палаці Пророків. Ми працювали над усуненням тих перепон, що лежали на твоєму шляху, тих, які показало нам пророцтво. Пророцтва вважають тебе центром майбутнього. Вони фактично стверджують, що тільки в тебе є шанс на порятунок нашого світу. Ми хочемо того, щоб ти очолював нас в цій битві.

— Ми не знаємо, що не так з твоїм даром, але можемо працювати над цим. Ти повинен бути тут, щоб, якщо ми знайдемо вирішення цієї проблеми, ми змогли вивільнити твою силу, — додав Натан.

— Я не доживу до того моменту, коли ви зможете вилікувати мене. Ви хіба не бачите? Отрута швидко вбиває мене. Мені сказали, що у цього отруєння три стадії. Я вже увійшов в третю стадію: втрату зору. Я вмираю. Мені потрібно використати час, який у мене залишилося, щоб знайти Келен. У вас не буде мене, щоб повести вас, але якщо я визволю її від Ніколаса, у вас буде Мати-Сповідниця, щоб замінити мене, очолить вас в боротьбі.

— Ти знаєш, де вона знаходиться? — Запитав Натан.

Річард зрозумів, що в стані повного зосередження, якого він досяг у цьому тихому місці, поки Натан намагався допомогти йому, до нього дійшло, куди Ніколас міг швидше за все забрати Келен. Йому необхідно потрапити туди, поки Ніколас ще залишається з нею там.

— Так. Думаю, що знаю.

Річард відчинив двері. Кара, що сиділа зовні, скочила на ноги. Нетерплячий, готовий ось-ось змінитися радістю, вираз її обличчя швидко змінився, коли він похитав головою, даючи знати, що нічого не вийшло.

— Ми йдемо. Прямо зараз. Я думаю, що знаю, куди Ніколас забрав Келен. Нам потрібно поспішати.

— Ти знаєш? — Перепитала Дженнсен, що тримала Бетті на мотузці поряд з собою.

— Так. Нам час іти, — відповів він сестрі.

— Тоді де вона? — Запитала дівчина.

Річард змахнув рукою.

— Оуен, пам'ятаєш, ти розповідав про укріплений табір Імперського Ордена, який вони збудували, коли в перший раз прийшли в Бандакар і турбувалися про свою безпеку?

— Прямо поруч з моїм містом, — відгукнувся чоловік.

— Правильно, — кивнув Річард. — Я вважаю, що Ніколас відвіз Келен туди. Це надійне місце, яке вони побудували, щоб тримати жінок у полоні. Там буде безліч охороняючих його солдатів. Крім того, це місце побудоване так, щоб його було зручно захищати. Тому туди буде набагато складніше потрапити, ніж в будь-яке місто цієї країни.