Дівчина, що гралася з вогнем
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #2
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5421-0
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Дівчина, що гралася з вогнем». Краткое содержание книги:
Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.
Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.
По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.
Малін і Еріка перезирнулися.
— Ви це серйозно? — спитала Еріка.
— Цілком серйозно. Рональд Нідерман не відчуває абсолютно нічого і йде по життю немов під сильним місцевим наркозом. Йому вдалося прожити так довго, бо в його випадку цей недолік компенсується іншою природженою властивістю. Він має виняткові фізичні дані, у нього незвичайно міцний скелет, і це робить його майже невразливим. Його природна сила унікальна. І здається, на ньому все дуже швидко загоюється.
— Як я тепер розумію, матч із ним був дуже цікавий.
— Авжеж! Не хотів би я його повторити. Єдине, що на нього справило хоч якесь враження, це коли Міріам Ву вдарила його в пах. На кілька секунд він навіть упав на коліна… Ймовірно, це сталося тому, що такий удар викликає якусь моторну реакцію, оскільки болю він і тоді не відчув. Можете мені повірити, я на його місці взагалі упав би як мертвий.
— Але як же тобі вдалося його перемогти?
— Люди з його хворобою, зрозуміло, так само схильні до травм, як і решта. Хоча цей Нідерман справді, здається, зроблений з бетону. Але коли я свиснув його по довбешці дошкою, він звалився. Напевно, він отримав струс мозку.
Еріка поглянула на Малін.
— Я зараз зателефоную Мікаелю, — сказала та.
Мікаель почув сигнал мобільного телефону, але був такий схвильований, що відгукнувся тільки на п’ятий дзвінок.
— Це Малін. Паоло Роберто, здається, дізнався, хто такий цей білявий гігант.
— Дуже добре, — неуважно відгукнувся Мікаель.
— Де ти?
— Важко пояснити.
— У тебе якийсь дивний голос.
— Вибач! Що ти сказала?
Малін стисло переповіла йому розповідь Паоло Роберто.
— Гаразд, — сказав Мікаель. — Спробуй, спираючись на це, відшукати його в якому-небудь реєстрі. Схоже, все потроху з’ясовується. Зателефонуй мені на мобільний.
На великий подив Малін, на цих словах він вимкнувся, навіть не попрощавшись.
Мікаель у цей час стояв біля вікна, з якого відкривався розкішний вид на Старе місто до самого узбережжя. Він почувався оглушеним і майже приголомшеним. Він оглянув квартиру Лісбет Саландер. Праворуч від передпокою в ній розташовувалася кухня. Потім ішли вітальня, кабінет, спальня і в кінці — маленька кімнатка для гостей, в якій, здається, ще ніхто не бував: матрац залишався в пластиковому чохлі, простирадла не постелені. Всі меблі виглядали новенькими, немов щойно з магазину «ІКЕА». Але річ була не в цьому.
Лісбет Саландер придбала колишні апартаменти Персі Барневіка[86] вартістю двадцять п’ять мільйонів. Загальна площа квартири становила 350 квадратних метрів.
Приголомшений Мікаель сновигав порожніми і безлюдними коридорами і залами з фігурним паркетом з різних порід дерева й шпалерами «Тріша гільд» на стінах, про які Еріка Берґер говорила з заздрісним захопленням. У центрі квартири містилася чарівна світла вітальня з каміном, в якому Лісбет, судячи з усього, жодного разу не розпалювала вогонь. З величезного балкона відкривався вражаючий краєвид. У квартирі були пральня, сушарка, гімнастичний зал, комора і ванна кімната з ванною колосальних розмірів. Тут навіть був винний погріб, зовсім порожній, якщо не рахувати закоркованої пляшки портвейну «Quinta do Noval» урожаю 1976 року. Мікаелю важко було уявити собі Лісбет з келихом портвейну в руці. На доданій до пляшки картці було написано, що це подарунок на новосілля від маклера.
Кухня була обладнана всіма можливими кухонними пристроями на додачу до виблискуючої чистотою французької плити з газовою духовкою марки «Кораллі шато 120», про яку Мікаель навіть не чув і на якій Лісбет, мабуть, кип’ятила чайник.
Зате кавоварку для приготування кави еспресо, що стояла на окремому столику, він оглянув з шанобливою увагою. Це був апарат марки «Jura Impressa X» з окремим пристроєм для охолоджування молока. Кавоваркою, очевидно, теж не користувалися, скоріш за все, вона вже стояла на кухні, коли Лісбет придбала квартиру. Мікаель знав, що кавоварка марки «Jura» — це те саме, що серед автомобілів «Ролс-ройс»: домашній апарат для професійного приготування кави ціною приблизно сімдесят тисяч крон. У самого Мікаеля був апарат значно скромнішої марки, куплений ним у «Джон Уолл» за три з половиною тисячі крон, — одна з небагатьох екстравагантних речей у його домашньому господарстві.
86
Персі Барневік — великий шведський промисловець.