Господиня
- Автор: Майер Стефани Морган
- Язык: украинский
- Год: KM Publishing
- ISBN: 978-617-538-050-5
- Переводчик: У. Григораш
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Господиня». Краткое содержание книги:
Переклад з англійської О. Риди, У. Григораш
Навіть Меґґі та Шерон — хоча вони й далі намагалися не дивитися в мій бік — у моїй присутності дедалі частіше втрачали колишню суворість.
Змінилося не тільки моє тіло. В пустелю з деяким запізненням прийшли мусони, і я була цьому рада.
По-перше, я ще ніколи не вдихала запаху чапарелевих заростей під дощем — тільки смутно пам’ятала його зі своїх спогадів про спомини Мелані,— а тепер цей запах омив застояні печери й наповнив їх незвичною свіжістю — майже пряною. Цим запахом просякло моє волосся, і я постійно його відчувала. Він навіть мені снився.
По-друге, Пелюстки До Місяця все життя прожила в Сієтлі, тому чиста смуга безхмарного неба і палюча спека пустелі так само бентежили — заледве не шокували — мій організм, як шокувала б завіса з густих хмар будь-кого з жителів пустелі. Хмари були неймовірні — яка переміна після нудної, невиразної блакиті! Вони були об’ємні й рухливі. Вони складалися в дивовижні картинки.
У печерах Джеба готувалися до перемін — і переїзд у гральну кімнату, яка тимчасово перетворилася на спальню, давав можливість налаштуватися на серйозніші перестановки.
Бракувало місця, тому жодна кімната не лишилася незайнятою. І все-таки жити в колишній кімнаті Веза погодилися тільки новенькі: Кенді (зрештою вона таки згадала своє ім’я) та Лейсі. Я співчувала Кенді — не пощастило їй із майбутньою сусідкою, однак колишня цілителька жодного разу не висловила занепокоєння такою перспективою.
Коли закінчаться дощі, Джеймі переїде у кімнату Брандта й Аарона — займе там вільний куточок. Мелані з Джаредом виселили Джеймі до Іянової кімнати ще до мого переродження в тілі Пел — Джеймі вже не дитина, має розуміти.
Кайл заповзявся розширити вузьку ущелину, яка правила за спальню Волтеру, щоб коли пустеля знову висохне, все вже було готово до переїзду. Для одного там і так було достатньо місця, але Кайл не збирався жити сам.
Щоночі у гральній кімнаті Сонні скручувалася калачиком у нього на грудях, немов кошеня, що потоваришувало з велетенським собакою — з ротвейлером, якому воно цілковито довіряє. Сонні була з Кайлом завжди. Відтоді як я розплющила свої сріблясто-сірі очі, я ще жодного разу не бачила їх нарізно.
Кайл, здавалося, досі дивувався, ці неможливі стосунки просто збивали його з пантелику, і він не помічав довкола геть нічого. Він не облишив спроб повернути Джоді, але щоразу, коли Сонні тулилася до нього, Кайл пригортав її лагідними руками.
Ще до дощів у печерах не залишилося жодного вільного місця, тому я оселилася з Доком у лікарні, яка більше не лякала мене. Ліжка були не дуже зручні, проте мешкати тут виявилося цікаво. Кенді пам’ятала подробиці з життя Славної Пісні набагато краще, ніж зі свого; у лікарні тепер творилися дива.
По дощах Док більше не спатиме в лікарні. Вже першої ночі у гральній кімнаті Шерон без жодного слова перетягнула свій матрац до матраца Дока. Мабуть, її підштовхнув захват, який Док виявляв до цілительки, хоча я маю великі сумніви, що він узагалі помітив вроду немолодої вже жінки — його більше цікавили її феноменальні знання. А може, Шерон нарешті була готова все пробачити й забути. Сподіваюся, що так. Хотілося б вірити, що час здатен пом’якшити серця навіть Шерон і Меґґі.
Я також не збиралася затримуватися в лікарні.
Якби не Джеймі, можливо, наша вирішальна розмова з Іяном так ніколи б і не відбулася. У мене пересихало в роті, а долоні пріли на саму тільки думку про те, що ця тема колись таки спливе. А раптом мої відчуття в лікарні, раптом ті кілька неймовірних хвилин певності, яку я відчула, прокинувшись у новому тілі, були просто ілюзією? Може, пам’ять мене підводить? Я знала, що для мене нічого не змінилося, та чи можу я мати певність щодо Іянових почуттів? Тіло, в яке він закохався, і досі поруч!
Я очікувала, що Іяну буде важко, як і всім нам. Якщо нелегко навіть мені, душі, яка звикла до змін, як важко має бути людям?