Перше Правило Чарівника

— А ми його туди і не запрошували, — зауважив Річард.

— Він багатьох убив там, — тихо сказала Келен, не піднімаючи голови і втупившись в миску.

Зедд подивився на її верхівку і знову сів.

— Я шкодую, — м'яко промовив він. — Так що сказали вам духи предків?

Річард знизав плечима.

— Сказали, щоб ми йшли до відьми.

— До відьми! — Зедд нахмурився. — До якої ще відьми?

— До Шоти, в землю Агад.

Зедд мало не впустив миску.

— Шота! — Він озирнувся, немов хтось міг почути його. Звертаючись до Келен, Зедд знизив голос до гучного шепоту: — Прокляття! Що змусило тебе вести його в Агад? Ти обіцяла захищати його!

— Повір, я сама цього не хотіла, — відповіла Келен.

— Нам довелося це зробити, — знову виручив її Річард.

— Навіщо? — Запитав Зедд.

— Щоб дізнатися, де шкатулка, — відповів Річард. — І Шота нам сказала.

— Шота вам сказала, — сердито передражнив Зедд. — А що ще вона наговорила? Шота ніколи не скаже того, що потрібно вам, не додавши того, що потрібно їй.

Келен скоса глянула на Річарда. Він не дивився на неї.

— Більше нічого. — Він витримав погляд Зедда. — Вона сказала тільки, що остання шкатулка Одена — у королеви Мілени. Вона сказала нам це тому, що від цього залежить і її життя.

Річард сумнівався в тому, що старий друг повірив йому, але не хотів передавати повністю слова Шоти. Як сказати Зедду, що один з них, а то й двоє можуть стати противниками? Як сказати, що Зедд направить на нього, Річарда, чарівний вогонь, а Келен доторкнеться до нього своєю владою? Він боявся, що це може бути виправдано. Адже з них з усіх тільки він знав про Книгу.

— Зедд, — тихо почав Річард, — ти послав нас сюди, у Серединні Землі, і говорив, що в тебе є план. Тебе тоді вразило це чудовисько з підземного світу, ти втратив свідомість, і ми не знали, коли ти прокинешся і чи прокинешся взагалі. Я не знав, що збирався робити ти, і не розумів толком, що робити мені самому. Я знав тільки, що наближається зима і що треба зупинити Даркена Рала. — У міру того як він говорив, голос його ставав все твердішим. — Я намагався без тебе робити все, що в моїх силах. Я повинен був знайти шкатулку. Келен допомагала мені, і ми дізналися, де зараз шкатулка, хоча це нам з нею дорого обійшлося. Якщо тобі не подобається те, що я зробив, забери у мене цей клятий Меч Істини. Я вже ситий по горло!

Річард жбурнув миску на землю, підвівся і відійшов від багаття, повернувшись до них спиною.

Він відчув, що грудка в горлі заважає дихати. Його самого здивував цей спалах гніву. Адже він так хотів знову побачитися з Зеддом і ось тепер розізлився на нього. Давши волю гніву, Річард чекав, коли злість остаточно вляжеться.