Українські традиції

Після смерті батька молодий лікар відпустив своїх рабів, продав і роздав бідним усе добро й посвятив себе виключно безплатному лікуванню хворих. Він зціляв усі недуги іменем Христа. Чутка про чудесного цілителя, якого народ прозвав Пантелеймоном, «всемилостивим», рознеслась повсюди і викликала заздрість інших лікарів. Довідавшись, що молодий лікар християнин і іменем Христа зціляє хворих, вони донесли про це імператорові Максиміану. Той звелів прикликати до себе Пантелеймона і, гамуючи свій гнів, прийняв його ласкаво.

«Я чув про тебе, Пантелеймоне, – сказав він, – що ти ганьбиш богів, а вихваляєш розп'ятого Христа. Я не хочу цьому вірити і сподіваюсь, що ти негайно принесеш жертву нашим богам». Тоді Пантелеймон, не боячись мук, які на нього чекали, заявив імператорові, що він відрікся від богів язичників і вірить в одного істинного Бога і Його Сина Ісуса Христа. Щоб довести силу своєї віри, він запропонував Максиміанові, щоб той звелів принести невиліковно хворого і прикликати жерців, аби вони молили богів про його зцілення. Імператор згодився. Принесли хворого, та як не старалися жерці, хворому ставало все гірше й гірше. Тоді Пантелеймон відіслав жерців, прочитав молитву, підійшов до умираючого хворого і сказав: «В ім'я Господа Ісуса Христа, встань!» Хворий тут же підвівся і відчув себе майже здоровим. «Великий Бог християн!» – вигукнули присутні, і багато з них почали вірувати в Христа. Але імператор приписав силу святого Пантелеймона чаклунству і, слухаючи намови жерців, звелів піддати його страшним тортурам. Ніякі катування не діяли на святого юнака: ні кипляче олово в котлі, ні море, куди кинули його з каменем на шиї, ні голодні звірі, до яких його вкинули, ні колесо з гострими ножами, до якого він був прив'язаний. З вірою в Бога, котрий явився йому під час страждань, Святий ішов на смерть радісно, оспівуючи милість і силу Божу. Сам подавав знак, щоб проводили страту, бо воїни, яким було наказано відрубати йому голову, впали до його ніг, визнаючи Христа, і благали мученика простити їм. Коли страта була завершена, оливкове дерево, до якого був прив'язаний мученик, раптом вкрилося свіжими плодами. Побачивши це, багато присутніх навернулися до істинного Бога, але благодать не торкнулась серця Максиміана, і він звелів зрубати оливкове дерево і спалити тіло мученика; але воно залишилось цілим і в огні, і було поховане благочестиво християнами.