Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг». Краткое содержание книги:
Скільки ще друзів і соратників належить втратити легендарному Річарду Сайфера, лорду Ралу, Шукачеві Істини?
Можливо, щось вирішить, нарешті, відкрита битва з безжальним Соноходцем Джеганем, що завойовує все нові землі і стверджує на них жахливу владу Темряви?
На це питання не можуть — або не бажають — відповісти сповідниці, для яких немає таємниць.
Значить, Річарду належить знов вийти на бій з повелителем Мороку — і в громі зброї і мовчанні полеглих пізнати Дев'яте Правило Чарівника …
Річард швидко перехопив її правою рукою і поставив на ноги. Він притримував її за талію, поки не переконався, що вона тримається на ногах і може рухатися з тією ж швидкістю, що й інші.
Праворуч від нього біглала Ніккі, поряд з нею знаходилися Том і Кара, Рікка рухалася попереду. Вони бігли по залах, вже не розуміючи куди. Вони без будь-якої системи повертали на перетинах коридорів, іноді повертаючись туди, де вже були, знову повертали і знову бігли. І весь час за спиною лунав гуркіт — це Звір ламав перепони, переслідуючи їх. Іноді він слідував за ними по коридорах, іноді розбивав стіни, пробуючи скоротити відстань, щоб дістатися до нього. Камінь, дерево, метал — для Звіра не було ніякої різниці, через все це він проходив з однаковою легкістю. Річард знав, що Звір, створений Сестрами Тьми, пов'язаний з підземним світом, володіє здібностями, якими не може володіти жодна звичайне істота, тому поняття не мав, які можуть бути межі його можливостей.
На бігу він прокричав двом Морд-Сіт і Тому. — Ви троє біжіть прямо! Спробуйте змусити його слідувати за вами!
Не сповільнюючи ходу, вони обернулися і кивнули у відповідь.
— Він не буде слідувати за ними, — тихенько сказала Ніккі, нахилившись до нього на бігу.
— Знаю. У мене є ідея. Тримайся поруч — я збираюся піднятися он по тій драбині.
На сходовому майданчику Річард вхопився рукою за чорну кам'яну сферу, яка вінчала перила, і різко повернув праворуч. Ніккі зробила те ж саме. Вони обидва на повній швидкості полетіли вниз по сходах. Звір спробував зрізати кут і розгромив гранітну колону, яка підстрибнула і впала туди, де тільки що знаходився Річард. Кам'яні осколки дощем полетіли в різні боки. Кара, Рікка і Том, які вже подолали сходи, зупинилися, заковзавши по мармуровій підлозі. Зруйнована колона спіймала їх у пастку трохи вище того місця, де знаходився Звір.
Річард і Ніккі кинулися вниз, стрибаючи через три-чотири сходинки зараз. Пекельні крики лунали прямо позаду них. Здавалося, він потилицею відчуває дотик світу мертвих — так близько був Звір.
На нижній площадці сходів Річард повернув праворуч в видовбаний прямо в скелі прохід. Звір, переслідуючи його, перетворював грубо оброблені стіни в поліровану поверхню. З гуркотом звалилася кам'яна плита, але Звір продовжував неухильно рухатися вперед. Коридор закінчувався сходами — Річард помчав униз. Один проліт, другий, третій…
Широкий коридор, що веде від сходів, був вистелений килимом, який утримували кріплення, розташовані через рівні проміжки. На гладких стінах у власниках розташовувалися скляні сфери, які яскраво загоралися, коли Річард пробігав повз них. Він біг з усією швидкістю, на яку тільки був здатний, Ніккі бігла поруч, тінь рухалася за ними, буквально хапаючи їх за п'яти.
Вийшовши на гвинтову залізну драбину, Річард скочив на перила і з запаморочливою швидкістю поїхав по спіралі вниз, в темряву. Ніккі обхопила рукою його шию і зробила те ж саме. Разом вони стрімко полетіли вниз, вигравши невелику відстань у свого переслідувача.
Перила закінчилися, вони звалилися на холодну викладену плитами підлогу і покотилися по гладких зеленим плитках, поступово уповільнюючи швидкість. Річард скочив на ноги і вихопив з скоби палаючу сферу.
— Тікаймо, швидше, — сказав він, поки Ніккі піднімалася з підлоги.
Вони мчали через нескінченні кімнати і коридори, вибираючи якомога більш заплутаний маршрут, намагаючись збити переслідувача з сліду. Іноді вони відривалися досить далеко. Іноді, особливо у великих залах, Звір наздоганяв їх і навіть трохи наближався до них. Деякі приміщення були затишно облицьовані набірними панелями. Здавалося, Звір висмоктує тьму з холодних темних каменів, проходячи повз них. Сфера, яку вони несли, розливала тепле світло на килими зі складними візерунками, і стільці, оббиті дорогою тканиною. У книжкових шафах виднілися шкіряні корінці книг. Річард випадково звалив одну шафу, але втримався на ногах і продовжив біг.
Чим нижче вони спускалися по сходах, які все більше нагадували вузькі шахти, тим більше приміщення втрачали свою велич, стаючи все простішими. Деякі зали були повністю покриті просто різномастими кахельними плитками. Один був абсолютно порожнім, всю його обстановку становили товсті кам'яні колони, рівномірно розподілені по всьому приміщенню. Вогню від їх сфери було недостатньо, щоб освітити далекі куточки приміщення. Іноді коридори представляли собою просто видовбані в скелі проходи.
Кімнати і зали були захищені магічними щитами; Річард спеціально йшов так, щоб пройти їх усі. Він не хотів, щоб Кара, Рікка і Том піддалися небезпеці, яку ніс переслідуючий його Звір. Він не хотів для них тієї долі, яка спіткала загін Віктора. Він знав, що Кара буде в люті, коли його від неї відріжуть непрохідні щити. Він сподівався, що буде живий і ще почує від неї не одну догану.