Фантастика Всесвіту. Випуск 1
- Автор: Бах Ричард Дэвис, Чандар Кришан
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 1». Краткое содержание книги:
Але ні, я не встигла нічого подумати, мене просто виповнило світло…
Потім я слухала музику ще і ще, і кожного разу мені думалося, що її назва мала бути не «Ковасухіто», а «Лісове диво».
Адже Руйнівник на початку теж був часткою «лісового дива», а потім знову повернувся до нього.
І мені здавалося, ніби я чула ту музику давно-давно, ще коли сама перебувала в «лісовому диві»!
Я насолоджувалася музикою щодня, навіть коли вже ледве підводилася (раніше, коли через біль я не могла спати, то вмовляла себе: «Ну що, подивимося сон про «лісове диво», як буде добре»).
І сон мішався в мене з мандрівкою до приязного лона «лісового дива»…
Музика чулася навіть уві сні.
І я бачила сни про життя в «лісовому диві»!
Душа Хікарі-сана провадила там розмови з душею Малюка про снасті на сома.
А моя душа сміялася з того, як замолоду…
— Але молодою я була лише уві сні. Прокидалася ж на цім світі немічною старою, яку чекала виправа до мацуямської лікарні. Я не дуже переймалася, бо знала: недуже лише моє тіло, душі хвороба не торкнеться.
Хворе тіло можна доручити турботам лікарів, самій же в ті нечисленні дні, що залишилися, слід потурбуватися про душу.
Я давно була готова до цього, рішення визріло ще років п’ять тому, коли здоров’я тільки-тільки почало підупадати…
Але того дня, коли треба було їхати, я занепала духом, мені тяжко було покидати рідні місця.
От я і попрохала завезти мене до лісу на узвишшя, щоб поглянути на долину.
Я вперше дивилася на долину згори, і хоч здогадувалася, що саме побачу, аж навіть здивувалася: яка ж вона все-таки маленька й тісна!
Оце тут я провела всеньке своє життя мало не до смерті, вважаючи цю місцину мало не за цілий світ! Гнів мішався в мені зі сміхом.
Знаючи, що весь ліс покраяно дорогами, я відразу вирішила не дивитися в той бік.
Але раптом мені почулася звідти ніжна, мов дзвіночок, музика.
Я несамохіть обернулася.
І хоч у мене були вже не ті зір та слух, що колись, я бачила кожний закуток лісу в якомусь чарівному світлі й чула ту лагідну музику.
Потім мені поставили Хікарі-санову касету, яку я поклала поміж речі, коли збиралася до лікарні.
Звичайно, піаніно — зовсім не дзвіночок, але мелодія була та сама!
… Напевно, тут завжди дзвенить музика «лісового дива», от тільки ми не чуємо її.
Але її чули діти, коли раділи під час «великого ревища», її вловив своїм тонким слухом Хікарі-сан і закарбував у серці!
І навіть записав на папері.
Слухаючи його музику, я подумки з гордістю зверталася до «лісового дива», стиснутого зусібіч лісовими дорогами: ми почули твою музику й тепер шлемо її тобі знов!
І в той же час я була сповнена смирення, бо, власне, не ми почули чарівну музику «лісового дива», а Хікарі-сан, хлопчина із рубцем на голові.
Та коли я теж змогла почути, як бринить тут ця музика, й побачити чарівне світло в найдальшому закутку лісу, то і я можу відкинути всяку тривогу.
— Я перша змогла подати «лісовому диву» знак, що чую його музику!
Яке це щастя! Як добре було б розповісти про це Хікарі-санові!
Але він, мабуть, відчував усе душею заздалегідь, якщо спромігся записати на папері таку музику.
І чи не вперше в житті я відчула, що тепер мене вже ніщо не тривожить!»
Від часу моїх блукань у лісі, а може, і раніше, беручи до уваги мої глибокі почуття до Руйнівника в ті дні і від часу, коли я почав слухати спершу бабусині оповіді, а потім сільських стариків, усе моє життя проходить під знаком легенд і історії селища в лісовій долині.
Але зміст, на якому коріниться їхній вплив, я збагнув, коли мені відкрили його мій син із пошкодженим від народження мозком і моя перестаріла мати.
Цей зміст висвітлив, якою важливою часткою мого життя було те, що я день у день слухав історію та легенди нашого лісового селища. А коли покинув долину і мешкав деінде — продовжував переосмислювати їх у пам’яті.
Коли я дивлюся на карту власного життя, то виразно бачу, як сказав на початку, що в найважливіших його відтинках викарбувано знак М/Т.
От і тепер ті, хто заново розкрив мені очі на такий важливий для мене зміст оповідей лісової долини, — це знову М/Т, моя мати і мій син.
Побачити його допомогли мені розповідь матері про музику й світло «лісового дива». Та ще написана сином музика під назвою «Ковасухіто».