Гаррі Поттер і орден Фенікса
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #5
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і орден Фенікса». Краткое содержание книги:
— Цілительство мене не приваблює, — мовив Рон в останній вечір перед початком чверті. Він перечитував брошурку з перехрещеними кісткою та чарівною паличкою на обкладинці — тобто з емблемою лікарні Святого Мунґо. — Тут пишуть, що для цього необхідно, складаючи НОЧІ, отримати, щонайменше, "Д" з настійок, гербалогії, трансфігурації, замовлянь і захисту від темних мистецтв. Тобто... оце так... потрібно зовсім небагато, правда?
— Бо це дуже відповідальна робота, — неуважно сказала Герміона. Вона переглядала яскравий помаранчево-рожевий проспект, що називався "ТО ВИ ХОТІЛИ Б МАТИ РОБОТУ, ПОВ'ЯЗАНУ З МАҐЛАМИ?" — Не треба особливої кваліфікації, щоб налагоджувати контакти з маґлами. Вистачить отримати СОВу за маґлознавство: "Набагато більше важать ваше завзяття, витримка та добре почуття гумору!"
— Для налагодження контакту з моїм дядьком доброго почуття гумору не вистачить, — похмуро заперечив Гаррі. — Радше треба мати добру реакцію, щоб ухилятися від стусанів. — Гаррі саме читав рекламну брошурку про роботу в чаклунському банку. — Ось послухайте: "Прагнете захопливої праці, пов'язаної з подорожами, пригодами та вагомими преміями за ризикові пошуки скарбів? То подумайте про роботу в чаклунському банку "Ґрінґотс", де зараз є вакантні посади зламувачів заклять у багатообіцяючих закордонних проектах... "Але потрібне знання числомагії... Герміоно, ти можеш за це взятися!
— Мене банки не цікавлять, — байдуже відповіла Герміона, що переглядала брошурку "ЧИ МАЄТЕ ВИ ХИСТ ДО МУШТРУВАННЯ ТРОЛІВ-ОХОРОНЦІВ?"
— Агов! — почув Гаррі голос над вухом. Він озирнувся. До них підсіли Фред і Джордж. — Джіні нам про тебе розповіла, — сказав Фред, кладучи ноги на столик, від чого на підлогу впало кілька брошурок про роботу в Міністерстві магії. — Казала, що ти хотів би поспілкуватися з Сіріусом.
— Що? — негайно озвалася Герміона. Її рука завмерла на півдорозі до проспекту "ЗАВІТАЙТЕ У ВІДДІЛ МАГІЧНИХ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ ТА КАТАСТРОФ".
— Так... — якомога недбаліше підтвердив Гаррі, — було б непогано...
— Не будь таким ідіотом, — випросталася Герміона і глянула на нього так, ніби не вірила власним очам. — 3 Амбридж, яка порпається в камінах і обшукує всіх сов?
— Думаю, можна піти іншим шляхом, — з усмішкою потягся Джордж. — Треба тільки елементарно відвернути її увагу. До речі, ви, мабуть, помітили, що на великодніх канікулах ми не вчиняли ніяких заворушок?
— Бо який був сенс псувати собі відпочинок? — додав Фред. — Ніякого сенсу. Окрім того, ми б заважали учням повторювати пройдене, а такого ми собі аж ніяк не могли дозволити.
Він святенницьки вклонився Герміоні, яку помітно вразила така чуйність з його боку.
— Але завтра знову починаються будні, — весело провадив Фред. — І якщо ми все одно збираємося трошки хаоснути, то чому Гаррі не може цим скористатися, щоб побалакати з Сіріусом?
— Так, але все ж, — заперечила Герміона з таким виглядом, ніби пояснювала щось простеньке комусь дуже тупому, — навіть, якщо ви й відвернете її увагу, то як саме Гаррі зможе з ним поговорити?
— У кабінеті Амбриджки, — тихесенько проказав Гаррі. Він уже давно про це думав і не бачив іншої альтернативи.
Амбридж сама сказала, що не стежать тільки за її каміном.
— Ти... мабуть... здурів? — ледве чутно прошепотіла Герміона.
Рон опустив брошурку про торгівлю високосортними грибками і насторожено прислухався.
— Не думаю, — знизав плечима Гаррі.
— А як же ти туди потрапиш? Гаррі вже мав готову відповідь.
— Сіріусів ніж.
— Вибач?
— Позаторік на Різдво Сіріус подарував мені ножа, що відкриває будь-який замок, — пояснив Гаррі. — Тому, якщо вона навіть зачаклувала двері й "Алогомора" не подіє — а вона це зробила, я не сумніваюся...
— А ти що про це думаєш? — запитала Герміона в Рона, і Гаррі відразу пригадав місіс Візлі, що просила допомоги у свого чоловіка під час першої Гарріної вечері на площі Ґримо.
— Не знаю, — засовався Рон, не бажаючи висловлювати свою думку. — Якщо Гаррі хоче, то це його власна справа.
— Оце справжній друг, та ще й з роду Візлів, — поплескав Рона по плечі Фред. — Ну що ж. У нас є певні плани на завтра, відразу після уроків, бо найбільший ефект вийде тоді, як усі ще будуть у коридорах... Гаррі, ми почнемо це у східному крилі, щоб відразу виманити її з кабінету... думаю, ми тобі можемо гарантувати хвилин з двадцять. Так? — глянув він на Джорджа.
— Легко, — підтвердив Джордж.
— А що саме ви зробите? — поцікавився Рон.
— Побачиш, братику, — відповів Фред, і вони з Джорджем підвелися, — якщо прогуляєшся завтра десь о п'ятій вечора тим коридором, де статуя Григорія Улесливого.